Глава 73

Імператор лише кивнув головою, найманця помістили до намету під охорону, і впустили виключно лікаря.

Коли майже за півночі він нарешті вийшов, ніхто не збирався розходитись, чекаючи на його вердикт.

– Жити буде! - заявив лікар. - Думаю, до ранку він прийде до тями.

На цьому старий уклонився і пішов до себе. Для нього це був довгий виснажливий день.

Після його слів і всі, хто зібрався, поступово розійшлися.

Через деякий час табір стих. Чути були лише звуки довколишнього лісу.

Охорона біля входу в намет полоненого змінювалася кожні дві години. Воїни відповідально несли варту.

Перед світанком, коли настає самий темний час доби, до задньої частини намету підійшов чоловік.

Вийнявши довгий ніж, розпоров матеріал зверху донизу і проникнув усередину.

Світло Місяця проникало у приміщення через верхній отвір. Але він був такий слабкий, що чоловікові знадобився якийсь час, щоб розглянути довгу лаву посередині. А на ній людину.

Той, що увійшов таким злодійським способом, не зволікав ні хвилини. Він підійшов до найманця і з розмаху всадив йому ножа точно в серце.

Тієї ж миті в наметі запалили свічки.

- Пане Тірен, - промовили голосом імператора. - Що ви тут робите?

Племінник швидко прибрав долоню з ручки ножа. Він навіть не помітив того, що людина на столі була давно мертва.

- Я зайшов допитати вбивцю, - сказав заїкаючись і озираючись на всі боки.

Його оточили солдати імператорської гвардії на чолі з генералом Белтрамом та самим імператором.

- Тож тому ви всадили йому в серце ніж? - саркастично перепитав Лемус Белтрам.

- Ні, я не хотів, - намагався виправдатись на смерть переляканий племінник.- Коли я зайшов, він був уже мертвий. Я нахилився, щоб перевірити.

- Досить! - обірвав його дурну промову імператор. - Ми з паном Белтрамом знаходилися в наметі всю ніч і чудово все бачили. Для чого ви намагалися вбити дочку генерала?

Імператор був лютий. Останнім часом він сподівався на племінника. Маючи намір передати йому престол, коли вже власні діти його зрадили. Але зіткнувся з такою невдячністю.

- Пов'язати злочинця! - наказав імператор, і рішуче вийшов геть.

Лемус Белтрам пішов за ним.

Вийшовши на відкрите повітря, Його Величність різко зупинився.

- Ось навіщо йому це? - запитав нібито генерала, але відповіді йому не потрібно було. – Адже й так став би імператором. А тепер вирушить до в'язниці.

Генерал промовчав. У нього були інші міркування щодо пана Тірена. Він розумів, що той діяв не один. Але доказів причетності когось ще в нього не було.

Одне було ясно Лемусові, Тірена вміло використали. Чоловік не мав ані особливого розуму, ані кмітливості, тому так легко потрапив у їхню пастку.

«Цей трюк знову спрацював!» - усміхнувся генерал, дивлячись на ясний у небі Місяць.

Наступного ранку пана Тірена допитали ще раз. Але він мовчав про спільників, беручи всю провину на себе.

На запитання: навіщо хотів убити пані Белтрам, відповів невиразно, що вона найулюбленіша дочка генерала. Таким чином він би вивів із гри найсильнішого союзника імператора.

Закінчивши допит, злочинця повезли під вартою до палацової в'язниці.

Але на цьому події не закінчились.

Лікар, що рано-вранці зайшов до пораненої, вискочив через пару хвилин з перекошеним від хвилювання обличчям.

- Ваша Величність! - скрикнув він, привертаючи до себе загальну увагу. - Все не так просто у справі про замах. На жаль рана пані Белтрам по краях стала чорною. Боюся, припустити найгірше. Стріла була отруєна.

Його слова пролунали як грім серед ясного неба. У таборі за мить запанувала тиша.

- Отрута? Що це означає? - імператор знову був збентежений. - Терміново сюди стрілу. Перевірте, що за отрута, і чи є ліки.

Він віддавав накази швидко і чітко, зненацька усвідомивши правоту слів свого племінника. Якщо дочка генерала помре, той, швидше за все, залишить службу, і імперія втратить найсильнішого союзника.

Негайно доправили стрілу. Лікар розклав свої зілля тут же на невеликому столику, і взявся до своїх хімічних дослідів.

Випадково провівши по оперенню долонею, раптом виявив, що його рука стала чорною. Виявилося, що оперення стріли пофарбоване, ще й не дуже вміло. А насправді виявилося білим.