Глава 72

Незабаром у табір повернулися всі, хто брав участь у полюванні. Сумна подія не залишила місця для свята. Всю дичину, що принесли, просто приготували на вогнищі і поділили між присутніми.

Вже опускався вечір, коли лікар вийшов із намету сім'ї Белтрам.

- Я дістав стрілу, - виставив він зброю на своїх закривавлених руках і проніс через натовп до імператора.

- Чорне оперення! - пройшовся шепіт по рядах.

За лікарем слідом йшов герцог Лабонт, тому шепіт відразу затихав.

- Що це означає? - спитав сердито герцога імператор, лише раз глянувши на стрілу.

- Ваша Величність, я не маю до цього жодного відношення, - обурився Його Світлість. - Невже хтось може подумати, що я вирішив убити дівчину, в яку закоханий.

- Часто вбивцею виявляється той, хто найближчий, - відповіли з натовпу.

- І навіщо це мені? - сердився Домінік,оглядаючи суворим поглядом присутніх.

- Але мені пригадується, - почала несподівано Елоїза, виступивши вперед. - Пані Белтрам відмовлялася виходити за вас заміж. Може, тому ви й вирішили її вбити?

"Так ось у чому полягав твій план" - ця жінка викликала в душі у Домініка лише зневагу.

- Що за безглузді припущення! - вигукнув він, відмахнувшись від неї, як від настирливої мухи. – За таке не вбивають.

- Ну чому ж? - продовжила мовити своїм солодким голоском пані Морнар. - Вона вам відмовила, і ви вирішили покарати норовливу дівчину. Інакше слава улюбленця жінок зруйнується. Адже вам раніше ніхто не наважився відмовити. Я права?

- Нісенітниця! - відповів герцог.

Поплічники названої дочки імператора дружно загули, засуджуючи герцога. Щоправда, поки імператор мовчав, боялися вимовляти звинувачення надто голосно.

- Пані Белтрам смертельно поранена, - нарешті зміг вставити хоч слово лікар. - Вона може не вижити до ранку. Чи варто зараз вдаватись до суперечок.

Запанувала тиша.

- Це дуже серйозна справа, - заговорив через деякий час його величність, перервавши мовчання. – Тут треба провести ретельне розслідування. Цим займеться...

Він окинув натовп оцінюючим поглядом.

- Пан Тірен - найвідповідніший кандидат, - видав він за хвилину. - Він людина нова при дворі, тому не упереджений.

"Як би не так!" - посміхнувся Домінік, але вважав за краще промовчати.

Племінник імператора вийшов уперед і вклонився.

- Проведу розслідування найретельніше.

На цьому питання було б закрите, але в цей момент із намету вийшов сам генерал Белтрам, почувши розмову, він також підійшов до правителя.

- Ваша величність! - почав шанобливо свою промову. - Після того, як Ліннею було поранено, був скоєний ще один злочин. Шестеро людей одягнені як слуги Вашої Величності напали на мене у спробах вбити.

- Що? - заволав імператор. - Що ж ви мовчали? Негайно привести цих шістьох!

- Вони залишилися там на галявині, Ваша Величність, мені було не до них.

- Так-так, я розумію, - примирливо продовжив імператор. - Вони всі мертві?

- Не можу знати, - розвів руками генерал.

- Хтось має негайно поїхати та переконатися. Може, є ті, хто вижив.

Після цих слів Елоїза занепокоїлася, крадькома глянула на пана Тірена. Той кивнув головою, зрозумівши її німий натяк, охоче заявив.

- Я можу поїхати, я знаю, де те місце.

- Не треба, - зупинив його генерал Белтрам. - Я сам про все подбаю.

Генерал узяв із собою десяток слуг і вирушив до озера.

Повернулися вони несучи на ношах одного з нападників.

- Ваша величність! – прийшов з доповіддю пан Лемус. - Один із убивць ще живий, накажіть лікареві їм зайнятися, щоб ми могли після його допитати.