Глава 71

Тирен завмер, не вірячи на власні очі. Повільно зліз із коня, підійшов і нахилився над дівчиною.

- Дихаєш ще? - спитав так, ніби комашку якусь неприємну розглядав.

Треба було перевірити пульс, щоб переконатися до кінця. Чоловік простяг руку, але не встиг доторкнутись.

З лісу на всій швидкості виїхав генерал Белтрам.

- Ліннеє! - крикнув воїн, під'їжджаючи до них.

Він спішно зістрибнув з коня, і одразу кинувся до своєї дочки. Небож імператора поспішив відійти, щоб надати місце нещасному батькові.

- Ліннеє! - повторив Лемус у розпачі, обережно торкаючись обличчя дівчини.

Стурбований батько намагався не торкатися стріли, навколо якої розпливалася кривава пляма.

Тірен з боку спостерігав за діями генерала, щоб зрозуміти йому починати радіти чи ще рано.

- Що ж ви стоїте? - закричав на нього генерал. - Вона ще жива! Кличте на допомогу!

- Так, так, звичайно! - послужливо сказав племінник імператора і вдав ніби сильно поспішає.

Вліз на коня і пустив його галопом. Але тільки-но він зник з видимості генерала, тут же осадив коня і далі поїхав повільним кроком.

«Чим довше я добиратимуся, тим менше шансів у неї вижити» - думав чоловік.

В очікуванні допомоги час тягнувся неймовірно повільно.

Генерал Белтрам перев'язав рану, не торкаючись стріл, і намагаючись менше турбувати дочку. Поки він цим займався пропустив той момент, коли з лісу вийшли кілька людей, одягнених як слуги.

Одного погляду йому було достатньо, щоби зрозуміти, що перед ним воїни. Та й допомога навряд чи прийшла б у такий короткий термін. Мабуть, це заявились ті, хто бажав його доньці смерті.

Він піднявся, спокійно підійшов до свого коня і витяг з пахв меча. Нападники теж зрозуміли, що вони розкриті, бо одразу ж кинулися в бій.

Бій вийшов коротким. Бойовий генерал ще не розтратив своїх навичок. Троє вояк швидко полегли, решта спробували врятуватися втечею, але їх наздогнали стріли з червоним оперенням.

Час невблаганно витікав, разом із кров'ю з рани Линнеї.

Нарешті прибула допомога. Дівчину помістили на ноші і четверо вмілих слуг понесли її до табору.

Всю дорогу Лемус не відходив від дочки.

У таборі панувала метушня. Полювання відразу ж звернули, отримавши страшні звістки. Імператорський лікар моментально приступив до своїх обов'язків, щойно постраждалу було доставлено.

- Вона втратила багато крові, - пошепки повідомив Тірен своїй спільниці. - Навряд чи виживе.

- Яке нещастя, - голосно промовила Елоїза, вдаючи, що витирає сльози. - Як таке могло статися?

- На полюванні не рідкісні нещасні випадки, - озвався хтось із натовпу присутніх.

Несподівано ніби вихор у табір увірвався Його Світлість. Він промайнув крізь натовп, наробивши багато галасу, і мало не покалічивши придворних.

Услід навіженому почулися обурені крики.

Але він нічого не чув. Як божевільний увірвався до намету пані Белтрам. Жодні слуги і навіть генерал не змогли його зупинити.

- Ліннеє! - почули оточуючі його відчайдушні крики.

- Вийдіть, ви заважаєте! - у відповідь грізний окрик від лікаря.

Народ біля намету притих. Навіть імператор вражений тим, що сталося, сидів у задумі.