Глава 69

Вони б ще довго сперечалися, але в цей момент прибув імператор, і треба було вийти зустріти повелителя.

- Тримайтеся від мене подалі, - зробила останнє попередження дочка генерала. - Ніхто не має нас бачити разом.

Імператор прибув у кареті із золотим гербом. Євнухи допомогли йому вийти і одразу ж посадили до паланкину, в якому донесли його до спорудженого на місці трону.

Придворні галасливо вітали імператора.

Елоїза зі своєю свитою йшла слідом. Вона була одягнена в яскраво блакитний одяг, і плащ з вишитими квітами і облямований хутром. При одному погляді я її неземну красу чоловіки млосно зітхали, а жінки старанно тримали посмішки, щоб ніхто не помітив їхньої заздрості.

Ліннея миттю глянула на пані Морнар і перевела погляд на імператора. Він виглядав сьогодні бадьорим, але під очима залягли круги. І в очах був болісний блиск.

Але не дивлячись на це він поводився, наче в ньому було море сил, як у юнака. Усміхався, вітаючи придворних, роздавав жарти міністрам і компліменти їхнім дамам.

Коли сів насамперед покликав до себе Елоїзу, ніби без неї не міг провести й хвилини.

«Може вона і його афродизіаком годує?» - припустила Ліна, але відразу відкинула це припущення.

Імператор не дивився на неї як на жінку, скоріше, як на власну улюблену дочку.

Звідки взялося це кохання за такий короткий час?

Слідом з'явився Тірен, племінник. Він тепер ніби теж став імператорською свитою.

Використовувати в полюванні дозволялося лише легкі луки та стріли. Кожній сім'ї або окремому мисливцю було видано певну кількість стріл. Усі вони виготовлені спеціально для полювання.Кожна партія мала певне оперення.

Ліннеї з батьком дісталися стріли з оперення пофарбованим червоним. У Елоїзи, як дивної феї, оперення стріл було білим. У герцога чорним, у інших кольору клану, або ж просто вибрані навмання.

Це для того, щоб потім з легкістю відрізнити, кто яку дичину вполював.

Усі приготування були готові. Головний євнух виступив уперед і оголосив про те, що щодня визначатиметься переможець  певного етапу, і винагороджуватиметься особливим призом від імператора. І найвища нагорода чекає на того, хто здобуде перемогу за очками за всі три дні.

Ті, хто зібрався, схвально загули. Найвищою нагородою вважалося прохання до Його Величності, яке він повинен неухильно виконати. Просити могли будь-що, від гаманця з грошима, до титулу при дворі. Іноді просили свободи для тих, хто сидів у в'язниці або помилування для засуджених до смерті. Але таке траплялося рідко, заявити таке імператору не кожен наважувався.

Після цього імператор піднявся і оголосив початок полювання.

Придворні розійшлися у різні боки. У таборі залишилися ті, хто не брав активної участі.

Елоїза взяла собі в напарники племінника імператора і поїхала до лісу з ним.

Ліннея з батьком ввідправились в одному напрямку, герцог із друзями в іншому.

Вони рухалися, не кваплячи коней уздовж лісу, не поспішаючи в нього заїжджати.

- Дитино, будь обережна, - з хвилюванням промовив генерал. - Наші люди поряд. Якщо щось піде не так, просто свисни.

- Я впораюсь! - усміхнулася йому заспокійливо Ліннея і нахабно підморгнула, немов нерозлучному другу, з яким задумали витівку.

Так воно майже й було. Цілий вечір вони продумували кожну деталь плану, розробляли рішення, якщо щось раптом піде не так. Лемус Белтрам відправив своїх людей на потрібні позиції. Серед слуг та міністрів так само були прихильники генерала.

Благословивши свою дівчинку наостанок, він кивнув головою. Тієї ж миті дочка генерала пришпорила коня і помчала прямо в ліс.

Батько поїхав за нею.

«Пора повернути до життя «Вогненну фурію», - радіючи вітру, що обвівав обличчя усміхалася Ліннея.

Вона, як і колись в боях, не боялася смерті, сміливо йдучи їй на зустріч.