Глава 57

Вони покинули палац таємними стежками. Вона йшла за ним покірно, хоча сама знала ці ходи краще за герцога.

Відправивши додому Ліннею, Домінік Лабонт рішуче повернув до імператорських покоїв.

Йому потрібно було вирішити ще багато питань.

Вперше за довгі місяці життя у столиці Ліннея поверталася додому з імператорського палацу з легким серцем.

Першу битву вона виграла. Можна сказати у війні відбувся суттєвий переворот. Тепер величезна перевага на її боці.

Вулиці були пустельні, і вона милувалася гарними архітектурними будівлями міста, вперше їх помічаючи, тишею, нічними ліхтарями та цокотом копит.

Проїхавши крамничку Сувої старовини Мудрого Лиса, помітила тьмяний вогник свічки в одному з вікон.

Мимоволі думки повернули до старого. У минулому житті він пережив імператрицю. Точніше, коли вона покидала столицю, той був ще живий. Ось тільки його бізнесу більше не було. Залишився лише сухий самотній дідок у порожньому будинку. Всі книги та сувої були розграбовані під час хвилювань.

- Стривай! - крикнула Ліннея візнику і вийшла з карети.

Вона довго стояла, дивлячись на будівлю пана Баселара, намагаючись згадати, що ж тоді сталося, що його така важлива справа занепала.

"Ну звичайно!" – у пам'яті виплив страшний скандал, коли Мудрого Лиса звинуватили у брудних справах і поширенні чуток.

Його підставив один із клієнтів, замовивши ці самі чутки. Просто від Баселара позбулися молоді конкуренти, які вирішили прибрати до рук його бізнес.

«У якому році це сталося?» - нахмурилася Ліна, намагаючись згадати.

Імператриця тоді нічим не змогла допомогти старому, бо сама вже була в немилості імператора і мешкала під домашнім арештом у холодному палаці.

«Хто ж тоді підставив його? Я мушу обов'язково згадати!» - задумливо окинувши поглядом майдан, і сідаючи в карету, розмірковувала дочка генерала. – Не можна, щоб життя доброї людини закінчилося знову так само сумно!»

Вона всю ніч намагалася згадати ім'я того негідника, але воно вислизало, наче юркий вуж.

Вранці вирушила на ринок, щоб розвіятися. Дорогою вирішила обов'язково заглянути до Мудрого Лиса і попередити, щоб не брався за сумнівні підприємства. Хоч цим допомогти старому.

На головній площі панував піднесений настрій. Наближалося свято врожаю. До столиці з'їхалися торгівці із різних провінцій.

Прогулюючись, Ліна помітила нову крамницю, що торгувала шовком. Тут юрмилося багато цікавих, подейкували, що якість товару набагато вища за місцеву.

Ліннея зайшла всередину, до полиць із рулонами тканини.

Забарвлення і тонкість шовку справді вражали. Раніше вона таких не бачила.

Вирішила одразу ж купити та відвезти до майстерні Жужу. Сукні з такого матеріалу повинні вийти легкими та летючими.

- Що хоче пані? - підійшов до неї сам господар крамниці, розглянувши в покупниці важливу та грошову особу.

Дочка генерала вказала на рулони шовку, які хотіла купити.

Коли той назвав ціну, оком не зморгнула. Чоловік миттєво став ще більш ласкавим.

Провів її вглиб крамниці, показуючи інші супутні товари.

Ліна обрала ще кілька поясів, стрічок і шпильок на сукні.