Глава 51

Закінчивши трапезу, герцог підвівся.

- Дякую пані Морнар за складену компанію. На жаль, я мушу піти! Справи кличуть! - з цими словами, більше жодного разу на неї не глянувши, вийшов геть.

Елоїза Морнар задумливо подивилася йому услід.

«Пройде зовсім небагато часу, і цей холодний красень буде їсти з моїх рук! - зробила вона висновки з їх спільного обіду. - Нехай він зараз ще пручається, але не народився ще той чоловік, який може протистояти моїм чарам!

Коли пані Морнар повернулася до себе, на неї чекав несподіваний сюрприз. Євнух передав їй надісланий кимось подарунок.

- Розгорни! – наказала вона служниці.

Дівчина була дуже обережна. Вона змушувала служниць перевіряти все, що приносили в її покої, боячись бути отруєною.

Прислуга розгорнула невеликий згорток, і з нього випав браслет чудової роботи з дорогоцінним камінням. До нього додавалася невелика записка, що складається з двох слів: «Ви прекрасні!»

«Попався!» - мало не закричала від радості пані Морнар. Вона здогадалася, що то подарунок від герцога Лабонта.

Ніжно взявши до рук прикрасу, піднесла до світла, одягла собі на руку, ласкаво провівши по камінню пальцем.

Незабаром у неї буде все найкраще! Залишилось чекати зовсім недовго!

Наступного дня, коли генерал та супроводжуючі з цінним вантажем входили до великої зали імператорського палацу, Елоїза Морнар була в передчутті своєї перемоги.

Воїни заносили ящики, чиновники жадібно розглядали їх, Белтрам Лемус із дочкою постали перед правителем.

- Добре! – усміхався Його Величність. – Це була важка місія, я мушу вас нагородити!

Йому подали сувій зі списком привезених дарів. Імператор краєм ока глянув і передав євнуху, щоби той озвучив.

Головний євнух почав уголос урочисто зачитувати, а слуги швидким порядком відчиняли ящики і скрині, демонструючи їхній вміст.

Атмосфера панувала святкова до того моменту, як євнух дочитав.

Несподівано подала свій голос пані Морнар.

– Як багато всього! - сказала вона, вдаючи, що не утрималася від захоплення. - Цілих два ящики дорогого заморського хутра! Я таке вперше бачу!

У цей момент усмішка зійшла з лиця імператора. Він насупився. І пошукавши серед десятка інших сувоїв потрібний, розкрив його і глянув.

- Що це? - запитав, після невеликої паузи.

Його голос залунав настільки різко, що присутні здригнулися.

Ніхто поки що не розумів, що відбувається. Навіть названа дочка імператора дивилася на нього з подивом.

Правитель подав сувій євнуху і зло видав:

- Прочитай!

Той схопив тремтячими руками папір і почав читати.

У міру того, як вимовлялися слова, у серця присутніх прокрадався страх. То виявився список дарів, та тільки їх мало бути вдвічі більше, ніж доставив генерал Белтрам.

- Як це розуміти?! - перервав євнуха на півслові імператор, звертаючись до Белтрама Лемуса. – Цей перелік дарів посланець привіз особисто! Чому вони так сильно відрізняються?

У залі повисла трунна тиша. Генерал Белтрам підійшов до імператора, взяв обидва сувої і почав порівнювати. Вперше він потрапив до такої ситуації. По його обличчю було ясно, що він сам розгублений.

«Невже генерал вирішив привласнити собі дари?» – пройшовся шепіт по залі.