Глава 45

Імператор довго мовчав, перетравлюючи слова свого радника. Але після роздумів, продовжив тим самим легким тоном, немов у цей момент він не вирішував долю людини, а лише запропонував приємно провести час.

- Мені зрозумілі твої бажання! - заговорив правитель. – Пані Белтрам має славу добропорядної дівчини! І є вірною дочкою свого батька. Прекрасний вибір! Ти можеш узяти за дружину Белтрам Ліннею!

Після цих слів, можна було відчути полегшення і розслабитися, лише герцог розумів, що імператор просто так його не відпустить. Наступні слова Його Величності підтвердили припущення.

- Одружися з пані Белтрам, а мою дочку візьмеш другою дружиною! А якщо захочеш, то й парочку наложниць!

Хитро видав імператор і розреготався. Чиновники підхопили його радість.

«Пощастило Його Світлості, одразу двох прекрасних дівчат відхопив! Та ще й із таких великих родів! Доля до нього прихильна!» - шуміли всі довкола.

Тільки Домініку Лабонту було не до сміху. Він не міг ні прийняти пропозиції імператора, ні відмовитися від неї.

Єдине, що він добре розумів, - у цей момент він втрачав Ліннею.

Його Величність через жадібність і страх втратити престолу вирішив його прив'язати до себе узами шлюбу.

Генералові Белтрам теж було невесело. Напередодні вони розмірковували з Ліною про ситуацію, що склалася. І єдиним виходом із усього було залишити службу при палаці та повернутися на кордон.

Те, що зараз пропонувалося, було обурливим. Як люблячий батько, він не міг допустити такої несправедливості для своєї малечі. Він завжди хотів для дочки щасливого шлюбу, щоб його дівчинку одну любили, пестили та плекали. І збирався захистити її навіть ціною свого статусу та самого життя.

Несподівано імператор звернувся до нього, і генерал Белтрам вийшов уперед.

- Але ми маємо запитати думку генерала про цей шлюб, - заговорив Його Величність. - Цими днями ви двоє врятували трон. Армія Летючого фенікса надала неоціненну послугу державі. Тому прославлений генерал Белтрам може вимагати нагороди!

Домінік відчув небезпеку, але нічого не міг вдіяти. Він припускав, що ситуація набуде такого обороту, тільки ніяк не думав, що йому підсунуть ще одну дружину.

- Ваша Величність! - вклонився Белтрам Лемус і як людина нехитра заговорив без натяків. – Герцог Лабонт зробив нам велику честь, запропонувавши шлюб. Але боюся, ми її не варті. Єдине бажання моєї родини – повернутися до свого лісового будинку на кордоні. Якщо Ваша Величність хоче нагородити мене – це буде найкращою нагородою!

В очах правителя після слів генерала промайнула посмішка. Він залишився задоволеним відповіддю. Навпаки, якби генерал погодився, імператор став би підозрювати старого вояку у бажанні влади.

- Що ж! – підбив підсумок Його Величність. – Ми вшановуємо уславленого генерала, і діяти всупереч його волі не станемо. Але й радник Лабонт не повинен залишатись у накладі. Герцогу даю тиждень на обмірковування цього питання. А потім, сподіваюся, зіграємо весілля!

Домінік дивився на імператора і тужливо посміхався. Того не дуже схвилювали смерті двох синів і те, що третій син перебуває у в'язниці і його доля вирішиться незабаром. Єдине, що було для нього важливим – це влада! Вона немов отрута отруїла його розум і кров. Він жадав влади за будь-яку ціну.