Глава 44

- Ваша величність! - заговорив Домінік Лабонт, і в залі запанувала тиша. - Дуже вдячний за вашу милість. Краса вашої дочки вище за всілякі похвали.

Зала схвально зашуміла, вторячи його словам.

Ліна холодно посміхнулася. Нічого нового, чоловіки надто непостійні. Цієї миті вона ще раз переконалася в правильності свого рішення, не погоджуватися на шлюб з герцогом.

- Я вдоволений, що такий скарб ви вирішили віддати мені! – продовжував свою промову Його Світлість. – Але змушений відмовитись!

Його несподівані слова розірвали простір. Чиновники завмерли, ніби громом уражені.

Герцог продовжував у повній тиші.

- Не можу прийняти такий щедрий дар! Я вже обіцяв одружитися з іншою дівчиною! І не можу відступити від своїх слів! Інакше я прославлюся невірною людиною, яка не тримає своїх обітниць!

І хоча мова герцога була логічною і правильною, все ж таки він відмовився від милості імператора, чим накликав на себе гнів правителя.

Його Величність мовчав, насупивши брови. Обстановка розжарилася до краю.

Пані Морнар здивовано розглядала герцога. Вперше чоловік від неї відмовився, це їй уявлялося неймовірним та неможливим.

«Він осліп? Чи отупів? Як можна було знехтувати таку красуню?»

З тієї самої хвилини, як він сказав останні слова, серце дівчини стрепенулося.

«Як він посмів?» - обурювалася вона подумки.

Чоловік був неймовірно гарний, а ще й відважний. Рідко хто наважиться ось так відкрито протистояти імператору.

«Я не я буду! – подумала вона. – Якщо не зроблю цього красеня своїм!»

Герцогу ж було начхати на чиюсь думку. У цьому світі була єдина людина, здатна його зупинити, – це матінка. Але на щастя, вона мала стійку неприязнь до імператорського палацу і воліла вирощувати квіти у своїх оранжереях, не втручаючись у справи чоловіків.

Хоча, навіть якщо рідна матінка накаже йому одружитися, Домінік завжди мав спосіб її відмовити.

Як тільки Його Величність оголосив про свою дочку, герцог перевів погляд на Ліннею.

Він був єдиним у залі, хто помітив її реакцію на незнайому красуню. Дочка генерала зблідла, її погляд став жорстким, ніби перед нею була не тендітна дівчина, а насувалася армія противника.

Він помітив, як чаша в її руці розламалася, і прочитав неймовірну напругу у всій фігурці.

«Що це за жінка? - глянув він здивовано, з особливою увагою розглядаючи дівчину, що йшла до нього назустріч. - Хто вона така, що пані Белтрам дивиться на неї, немов самого диявола побачила?!»

Йому з небаченою силою захотілося захистити Ліннею від цієї особи.

Герцогу спало на думку, що дочка генерала всього лише ревнує, тим більше що йому за дружину підсунули таку красуню. Але він відразу відкинув ці думки. Зовсім не про ревнощі говорили її очі, вони палали лютою ненавистю. Неможливо так не злюбити людину, яку бачиш перший раз у житті.

За всім цим точно стоїть якась історія!

Прийомна дочка імператора була дуже гарною, цього він не міг заперечити. Просто богиня, що зійшла з неба. Але, як усі богині, була настільки холодна, що від однієї присутності пробирало морозом до кісток. Він мимоволі порівняв двох дівчат: одна наче польова квітка, якій не потрібні особливі умови та розкішні оранжереї. Їй достатньо сонця, вільного вітру, вона цвістиме, і даруватиме свій аромат усім навколишнім.

Інша ж, ніби паперова троянда, посипана золотою пудрою і полита найкращими парфумами.

Несправжня та порожня. Звідки прийшло це почуття, він не знав, але вважав за краще собі вірити.