Глава 41

У Ліннеї виникло сильне неприйняття такої долі. Вона поклялася собі, що більше ніколи не увійде до палацу, більше ніколи не ділитиме свого чоловіка з іншими. Краще жити простим життям з однією коханою людиною, ніж боротися за його увагу з десятками красунь.

Її молодість та краса не вічні. Що станеться, коли вона втратить їх?

Домінік Лабонт – звичайний чоловік. Невже він не спокуситься юною та чарівною? Нерозумно вважати, що ця людина залишиться вірною на все життя.

Ліннея більше не могла бути легковажною і дозволити емоціям взяти гору над здоровим глуздом.

Їй шалено хотілося стати його дружиною і побути хоч трохи щасливою. Але пам'ятаючи гіркоту зради, вона не сміла дозволити собі навіть шматочка цього щастя.

- Ліно, чому ти мовчиш? – вивів її із задуму голос батька.

Вона ніби отямилася від кошмару. Весь цей час двоє чоловіків чекали, коли вона заговорить.

- Я не можу зараз дати відповідь Пану Лабонту! - Вимовила швидко, щоб не піти на поводу у своєї слабкості. - Мені потрібен час на роздуми!

Сказала і опустила погляд, щоб не бачити його очей.

Домінік насупився. Йому не треба було чекати, щоб здогадатися, що відповідь негативна. Проте він ввічливо промовив:

- Звичайно ж! Пані Белтрам, у вас є час для роздумів!

Герцог підвівся, вважаючи на цьому візит закінченим. Він був дуже злий, і не міг думати розсудливо, тому дав можливість і собі і їй заспокоїтися.

- Зараз я покину вас! – додав вклонившись. – Але чекатиму швидких звісток!

У цей момент він глянув на генерала, багатозначно натякаючи на те, що краще не тягнути з цією справою. Белтрам Лемус у відповідь уклонився і поспішив проводити гостя.

Повернувшись назад, розгублено подивився на дочку. Вона все ще сиділа на тому самому місці з відсутнім виглядом.

- Ліно! – покликав він.

- Батьку! – отямилася дівчина. – Я не хочу виходити заміж за герцога!

Ліннея підскочила, немов ужалена і втекла до себе в кімнату. Генерал ще довгий час не міг прийти до тями.

Відмовити самому раднику імператора – це треба мати не лише сміливість, а й серйозну підтримку за спиною.

Перед ним стояло важке завдання. Піти всупереч герцогу Лабонту зараз означало піти проти себе ж. Белтрам Лемус насупився. Він мав знайти оптимальний варіант, щоб і самому вижити, і доньку не віддати в руки Його Світлості.

Дівчинку свою він любив безмірно, тому кожне її слово приймав беззастережно.

Ліна повернулася до себе та підійшла до столика з фігурками. Його перевезли в недоторканому вигляді до особняка.

Однією рукою змахнула всі фігури з дошки і почала виставляти нову комбінацію.

«Герцог Лабонт налаштований рішуче! - розмірковувала вона. - Він нізащо не здасться. Тому треба створити такі умови, щоб він не мав вибору. Кому на сьогоднішній день не вигідний їхній шлюб?»

Задала вона питання сама собі. І сама ж поспішила відповісти:

- Імператору! - промовила вголос, усміхнувшись тому, що так швидко прийшло в голову рішення.

«Влада Його Величності серйозно ослабла. Але він поки що живий. Значить, союз таких сильних сімей йому буде невигідний, інакше поряд з ним з'явиться альянс здатний усунути його з трону! Імператор дуже підозрілий, тому його гарна прихильність до радника Лабонта – це тимчасове явище. А якщо той почне ще більше зміцнювати свої позиції – цим може остаточно підірвати довіру імператора!»

План склався в її світлій голові і дівчина сіла за стіл, діставши письмове приладдя.

Після того, як вона написала кілька листів потрібним чиновникам, її настрій покращав.

Батькові вона не розповідала про свої плани, той не володів мистецтвом інтриг при дворі, був людиною по-військовому прямою і простодушною. Ліна вирішила тримати його подалі від усієї придворної метушні з її брудними змовами.

Наступного дня і її та батька викликали до палацу. Дівчина зрозуміла, що герцог почав діяти. Але вона вже була до цього готова, то сміливо поїхала на зустріч.

Біля воріт їх несподівано зустрів королівський євнух і заявив, що Його Величність перед великим прийомом хоче поговорити з генералом.

Вони не могли знати, чи це правда наказ імператора чи хтось таємно маніпулює тим, що відбувається, але вибору не залишалося.

Сперечатися з головним євнухом ніхто не посмів. Белтрам Лемус із дочкою переглянулися, вона кивнула йому заспокійливо, і пан Белтрам пройшов за супроводжуючими.