Глава 38

Воїни кинулися на беззбройного, як вони вважали, супротивника. Почалася коротка битва. Його Світлість вміло ухилялося від атак, а ось воїни падали один за одним на підлогу. Їхні мечі не встигали навіть доторкнутися до герцога.

Прості глядачі бачили розмиту тінь, що майнула між воїнами. Лише ті, хто досконало володів мистецтвом бою, могли помітити його рухи.

Пройшов дуже короткий проміжок часу, а Домінік Лабонт залишився стояв посеред один.

Усвідомивши те, що сталося, третій принц у паніці закричав: «Убити!»

І десятки воїнів, що до того оточували сім'ю імператора, чиновників та інших гостей, кинулися до самотнього герцога.

Але не встигли вони вступити в бій, як всі вікна і двері широко відчинилися, і зал почав заповнюватися солдатами армії Летючого фенікса! Вони, мов вогненна лавина, розлилися по залі і заповнили собою весь простір.

Ліннея із захопленням спостерігала за цим дійством, вона відчувала ні з чим незрівнянні емоції, ніби повернулася в минуле, в ту саму мить, коли армія її батька трощила ворога, і над рівнинами лунали полум'яні переможні крики.

Воїнів третього принца оточили таким щільним кільцем, що навіть якби вони захотіли вирватися, не було жодної можливості втекти.

На обличчі Крегаста промайнув жах і розпач, але він швидко взяв себе до рук,

- Вашій Високості краще здатися! - промовив холодно герцог, він більше не посміхався. Ігри скінчилися. - То ви, можливо, збережете своє життя!

- Ти! - ледве стримуючи гнів, закричав принц, потім трохи спокійніше процідив крізь зуби.- Чому?

Домінік Лабонт підійшов до нього, нахилився і прошепотів на вухо:

- Тобі не варто було відправляти вбивць до пані Белтрам!

- Вона? - Третій принц був настільки приголомшений, що не стримувався. - Все через неї?

Він глянув на дочку генерала з такою ненавистю, яка, якби вона була одухотвореною істотою, перетворилася б на страшного звіра, який розірвав би дівчину на шматки.

Ліна чула їхню розмову і несподівано зрозуміла, що її план знищення третього принца пройшов успішніше і швидше, ніж вона передбачала.

Герцог з Його Високістю все ще стояли один проти одного, але їм більше не було про що говорити.

- Схопити злочинця! - наказав Домінік.

Солдати армії Белтрам рушили вперед. Їм ніхто більше не чинив опір, воїни принца добровільно покидали зброю.

В останню мить, коли Гордора Крегаста вже мали взяти під руки, він несподівано вийняв з рукава короткий ніж і кинув його в пані Белтрам.

Ніхто не встиг зреагувати, зброя була спрямована прямо у серце доньки генерала.

Почувся короткий вигук, зал завмер. Всі погляди були звернені до Ліннеї.

Але дівчина стояла, як ні в чому не бувало. Третій принц забув, що вона не проста леді, а ще й воїн. Ліна з легкістю відбила зброю, але відлетівши, ніж потрапив в ногу служниці, що стояла неподалік. Її крик усі й чули.

Домінік Лабонт вперше в житті злякався настільки сильно, що кинувся до Ліннеї, забувши про все на світі, не кажучи вже про пристойність.

- Ви в порядку? – він почав її обмацувати щодо поранень. Оточуючи приголомшено спостерігали за таким завжди байдужим герцогом, мало впізнаючи в цій дбайливій і стурбованій людині колишнього губителя жіночих сердець.

- Зі мною все добре! – прошепотіла йому дівчина, намагаючись зупинити його зухвалі дії. - Заберіть руки! На нас усі дивляться!

– Що? – здивовано глянув їй у вічі герцог.

Нарешті, прочитавши у її погляді все, що вона не змогла сказати вголос, зрозумів свою помилку і відступив на кілька кроків.

- З пані Белтрам все гаразд! - оголосив на весь зал, ніби тільки цих відомостей всі і чекали.

Тут же зчинився неймовірний галас. Третього принца схопили під руки і, зв'язавши, повели геть. До імператора підбіг лікар, який тремтів від страху весь цей час, перебуваючи за дверима.

Його Величність був живий і навіть міг говорити, тому спокій був встановлений. Чиновників розпустили додому. Потихеньку палац спорожнів.

Тепер армія Летючого фенікса, і його світлість герцог Лабонт контролювали весь імператорський палац і ціле місто.