Глава 37

Вона нічого не відповіла, але очі не відводила, холодно зустрівши його злий погляд.

- Пані Белтрам, у вас залишилося два виходи: ви можете вийти за мене заміж і залишитися живою. Хоча я ж не тиран якийсь! – він реготнув, у цей момент один із воїнів підійшов до неї і приставив меч до горла. – Не стану я вас примушувати. Можете вибрати другий шлях - і померти!

Струмінь холодного поту побіг по спині дівчини. Ці воїни були добре навчені, вони рухалися безшумно.

Їй не було страшно. На полях битв небезпека смерті була набагато вищою. Та й дочка генерала була вже зовсім не та. Вона потяглася до однієї з голок, захованих у рукаві. Ще мить і голка полетить у воїна.

Друга попрямує прямо в око третього принца. Подумки вона вже зробила цей трюк.

Вирівняла подих. І тільки хотіла привести в дію свій план, як несподівано двері до зали широко, зі стукотом, відчинилися.

Всі здивовано обернулися, і з подивом спостерігали, як увійшов радник імператора.

- Перепрошую, Ваша Величність! – сказав на ходу пан Лабонт. - Я трохи затримався в дорозі!

Він йшов так, ніби не помітив напруженої обстановки у залі. Герцог яскраво посміхався, посилаючи ніжні погляди дамам.

Чоловік склав такий різкий контраст зі страшними подіями, що його ніхто не наважився зупинити. Це було і не можливо, так само, як нікому не під силу зупинити сонце, що сходить у небі.

Домінік пройшов в середину зали, коли звернув увагу на третього принца поряд із пані Белтрам.

- О! - вигукнув він радісно. - Ваша високість! Давно не бачилися!

І підійшов ближче. Герцог усміхався, але його погляд був подібний до леза кинджала, такий же гострий та холодний.

Здається, він лише глянув на воїна, що тримав меч біля горла дочки генерала, як, на загальний жах, той раптом звалився, ніби його вдарила невідома сила.

Лише Ліна помітила голку, що встромилась у воїна, вона навіть почула його тихий стогін. Та ще третій принц здогадався, як той помер, бо знав про смертоносні голки герцога.

Інші могли лише здогадуватися про те, що сталося. Воїни третього принца вирушили з місця, але були зупинені ним.

- Не люблю, коли моїй дівчині загрожують! – простяг герцог, обернувшись до Крегаста.

Чоловіки якийсь час свердлили один одного поглядами.

- Ти більше мені не завадиш! – гордо промовив третій принц. - Я вийшов з-під твого контролю! Більше, Ваша Світлість, ви мені не указ!

- Прикро! – усміхнувся герцог.

Він ніби бавився, перебуваючи в обстановці на межі смертовбивства. Немов був небожителем, якому начхати на всю цю мишачу людську метушню.

- Я більше не твоя маріонетка, забирайся! – розлютився раптово Гордор Крегаст. – Тут тобі нема чого робити. Ти повинен бути мені вдячний, що винесеш звідси ноги живим!

- Ось так раптово? – знов посміхнувся герцог, дражнячи принца, ніби смикаючи тигра за вуса. - Вашій Високості краще зупинитися! Ви ще можете відбутися засланням. Але якщо Його Величність помре...

Домінік не встиг домовити, принц засміявся, перебивши його.

- Що ти можеш зробити?

Після цих слів із десяток воїнів третього принца оточили пана Лабонта.

Ліннея завмерла, готова до бою тієї ж хвилини. Герцог міг не знати про небезпеку, яка його чатувала.

Ліна думала, йому зараз краще підкоритися і залишити зал, але він точно цього не зробить. Це читалося у кожному його жесті, у кожному погляді.

Здавалося, Домінік Лабонт залишався найбільш спокійною людиною в обстановці жаху імператорського палацу.

- Ваша Високість збирається мене вбити? - спитав герцог єхидно, ніби не зрозумів наміри колишнього союзника.

- Якщо ви зараз же не покинете цей зал! – принц нервувався, він усіма клітинами своєї душі відчував загрозу, що походила від Пана Лабонта.

Заспокоював себе тим, що ця людина прийшла сама, і навіть якби він був напівбог, все одно не встоїть проти його воїнів.

- Не можу! – відповів Домінік. - Ви й так уже наробили справ! Якщо подивитесь на все не замутненим поглядом, зрозумійте, що насильницьке захоплення влади приведе вас лише на ешафот. Вас ніхто не підтримає: ані чиновники, ані простий народ!

– Підтримають! – усміхнувся у відповідь принц, і тієї ж хвилини його воїни оточили чиновників. – Я хотів залишити вам життя, але якщо ви так просите…

Його Високість відійшов подалі від герцога і скомандував:

- Вбити!