Глава 35

Відбувалися дивні події. Але цього разу вона була напоготові.

- Мені треба переодягтися і привести себе до ладу! - заявила чоловікові, зістроївши примхливо-обурений вираз обличчя. - Не можу ж я в такому вигляді постати перед імператорським двором?

- Ееее, - невпевнено простяг той. Видно інструкцій щодо цього він не отримував. Трохи подумавши, додав. - Так господиня! Я почекаю!

- Це буде довго! - підхопила розмову служниця, теж здогадавшись, що відбувається щось недобре. - Ви можете йти! Як тільки пані буде готова, ми викличемо карету!

- Мені наказано супроводжувати! – уперто повторив вояка і лишився стояти біля дверей.

Ліннея поглядом зупинила служницю, давши зрозуміти, щоб та не вступала в подальшу суперечку.

Залишивши охоронців зовні, дівчата увійшли до спальної кімнати. Тут Ліна швидко віддала необхідні розпорядження Уллі і допомогла тій вибратися в садок через вікно.

Сама ж спокійно почала збиратися. Вона вдяглася в найзручніший одяг, у рукави були вставлені невеликі голки, а до нижніх штанів під спідницю прикріпила ножі, поверх накинувши гарний плащ, щоб виглядати ошатніше. На пальці одягла обручку з отрутою, а у високу зачіску вставила гострі шпильки.

«До імператорського прийому я готова!» - промайнула в голові заспокійлива думка.

Що б не сталося, дочка генерала готова була зустріти сьогоднішній день у всеозброєнні.

Вона не чекала повернення Улли. Нинішнє відвідування палацу не розважальна прогулянка, і наражати на небезпеку подругу вона не хотіла.

- Я готова! - Ліннея вийшла на ґанок і, гордо піднявши голову, пройшла за слугами.

У кареті пані Белтрам також не залишили одну. Навпроти сів один із охоронців.

На її здивований погляд він лише схилив голову, пробурмотівши, що це для безпеки леді.

У палаці її зустріли і так само під пильним наглядом проводили до головної зали.

Було щось знайоме загалом, ніби гроза насувалася.

Тут уже зібралися основні чиновники та глави відомств, перші особи держави, у тому числі й вдова імператриця.

Ліннея збиралася вже пройти на запропоноване їй місце, як побачила серед чиновників батька. Він теж помітив її і з посмішкою йшов назустріч.

- Ліно! - промовив радісно і обійняв на мить. - Ти так подорослішала!

Заявив голосно і несподівано пошепки додав:

 - Це я попросив Його Величність викликати тебе до палацу. У столиці нині небезпечно. Але ти тут і я спокійний.

- Щось трапилося? - запитала вона ледве чутно.

Занадто багато навколо було зайвих очей та вух.

- Поговоримо потім, - генерал ще раз обійняв дочку і повернувся на своє місце біля імператора.

Дівчина теж пройшла до невеликого столика, у місце відокремлене для леді, де вже розташувалися деякі придворні дами.

Варто було їй сісти, як підійшла служниця і налила чаю. Ліннея з відсутнім виглядом почала трапезу, насправді чуйно прислухаючись до обстановки. За уривками розмов зрозуміла, що третього принца мають скоро привезти до палацу. Тільки ось як кого? Спадкоємця чи зрадника?

Ті, що зібралися, перешіптувалися, передавали думки напівнатяками. Ніхто не міг передбачити, чим ця зустріч закінчиться.

Серед загального гомону несподівано пролунав гучний голос віщуна.

- Його Високість принц Гордор Крегаст прибув!

В одну мить у залі повисла гнітюча тиша. Були чутні тільки кроки людей, що наближалися.

Його Високість першим увійшов до зали і, не зупиняючись, широким кроком попрямував до трону.

За ним йшли кілька військових: чи то його особиста охорона, чи то послані за ним імператором стражники.

- Ваша величність! - третій принц вклонився батькові. - За вашим наказом я повернувся до столиці!

Він відрапортував, і Ліннея відразу ж помітила зміни, що відбулися в ньому. Крегаст сьогодні звертався до імператора без належної поваги. У погляді прозирав холод.

Почуття неминучої катастрофи оселилося у серці Ліннеї. Недарма він такий зухвалий. Та й імператор недаремно викликав до столиці генерала. Щось має статися!

- Принц Гордор! – почав Його Величність. – Я відправив по тебе людей ще місяць тому. Що тебе затримало в дорозі?

Вони говорили спокійно і ніби по-доброму, наче батько із сином. Але у поглядах читалася ненависть.

Ліні стало не по собі. Немов тигр перед атакою досліджував ягуара, хижаки рухалися по колу, шукаючи моменту напасти. Так ці двоє поводилися.

- Що Ваша Величність має на увазі під затримкою? – спитав у відповідь третій принц. – Я займався важливими дорученими мені справами, коли мене несподівано викликали до столиці. Батьку, я мав усе закінчити!