Глава 31

Але тільки встигла скуштувати солодкий напій, як двері рипнули і у відповідь на її тост хтось знайомим голосом запитав:

- Пані Белтрам, святкуєте перемогу?

Почуваючись привільно, немов у себе вдома, герцог пройшовся по кімнаті і сів на стілець поруч із ліжком.

- Святкую! - усміхнулася Ліна.

Як тільки Домінік подивився на дівчину, його очі спалахнули, а дихання збилося.

Сьогодні вона була надзвичайно чарівною. Тонка тканина нічної сорочки практично не приховувала прекрасних округлостей.

- Дозвольте мені приєднатися до вас? – герцог прочистив горло, перш ніж поставити запитання.

У роті зненацька пересохло.

- У мене сьогодні такий добрий день! - заявила дівчина. Вона граційно встала з ліжка, взяла пляшку вина і разом із двома чашами поставила на стіл. – Я пригощу вас вином на честь нашої дружби!

- Дружби? - Домінік не міг відвести погляду від її стрункого стану, йому стало відразу жарко.

- Так! - заспівала красуня, сідаючи поруч. Від неї виходив свіжий, ніжний квітковий аромат, який повністю запаморочив голову Його Світлості. – Адже ми ж із паном герцогом друзі?!

У цей момент у його голові стало зовсім порожньо і єдиною думкою, що стала нав'язливою, була думка про бажання доторкнутися до цього привабливого тіла.

– Прошу! - Ліннея подала йому чашу з вином і ніжно посміхнулася.

- Ви хочете звести мене з розуму остаточно? - спитав він тихим покірним тоном, але погляд його обпікав сильніше вогню.

Він дивився так, що в Ліни сотні мурашок прогарцювали по тілу.

- Як можна, Ваша Світлість? - ахнула вона з удаваним переляком. - Ви мене бентежите!

- Адже брешеш, - усміхнувся герцог, трохи взявши себе в руки. – Де ти навчилася бути такою спокусливою?

«О! То був довгий шлях! - відповіла подумки Ліна. – Багато років в імператорському палаці я вивчала цю науку, щоб хоч трохи наблизитися до свого чоловіка. Тільки то була марна трата часу!»

Але вголос вона сказала зовсім інше:

- Ваша Світлість, це ви прийшли до мого дому! До речі, де моя охорона?

- З ним все гаразд! - відмахнувся герцог і додав щиро. – А ось зі мною ні!

Він схопив чашу і залпом випив. Напій був солодким та терпким.

Як тільки чоловік перевів погляд на дівчину, за одну секунду його кинуло в жар. Усього пара ковтків, а Домініку здавалося, що він уже п'яний.

- Вам треба випити ще вина, воно освіжить ваше горло і розвіє туман у голові, - млосним голосом промовила пані Белтрам, знову наливаючи.

- Ви сьогодні на себе не схожі, - здивувався герцог. - Мені здається чи ви збираєтесь мене напоїти? Важко уявити, що цього разу могла задумати ця світла голівка!

- Що ви? – посміхнулась Ліннея. - Як ви могли запідозрити мене в підступних планах? Це лише вино.

Вона присунула до герцога блюдо з виноградом і додала.

- Не відомо, що чекає на нас попереду, може, це востаннє, коли ми з вами ось так спокійно сидимо і ведемо мирні бесіди за одним столом.

На той момент пані Белтрам ще не підозрювала, наскільки її слова виявляться пророчими.

- Вам так не терпиться зі мною повоювати? – сумно посміхнувся Домінік.

Дівчина, що сиділа навпроти, вабила його надзвичайно. Він помітив у її очах бешкетні вогники, і хвилювання охопило груди.

- Ваша Світлість перебільшує! - вона зітхнула, опустивши погляд, немов збентежена компліментом красуня. - Хіба в мене вистачить сміливості з вами воювати?

Після її слів герцог розреготався. Бестія явно його дражнила.

- Можна позаздрити скромності пані Белтрам! – видав він так само заграючи.

Вони грали словами, немов дуелянти, відпускаючи шпильки один одному.

Вечір був напрочуд тихим і зоряним. При світлі свічок все здавалося трохи казковим. Прекрасна фея розливала вино, сад огортав аромат квітів. Домінік мимоволі розслабився, аби лише на кілька годин відчути себе щасливим.

- Вам уже час! – ці слова вивели його із блаженного стану.

Ліннея сумно посміхнулася.

- Ваша Світлість про щось задумалися?

- Про тебе! – відповів чесно герцог. – Так хочеться поцілувати тебе!

Повисло багатозначне мовчання, немов у зарядженому повітрі перед грозою.

Ліна встала і пройшла до дверей. Погляд чоловіка став небезпечним. На неї ніхто так не дивився ні в минулому житті, ні в сьогоденні. Дівчина всією шкірою відчула загрозу, що виходила від нього.