Глава 29

Залишилося безліч запитань, відповіді на які поки що немає. Завтра вона відправить своїх людей розібратися у ситуації. А зараз шалено хотілося спати.

Поки на подвір'ї пані Белтрам відбувалися слідчі роботи, на іншому кінці міста в занедбаний будиночок на околиці повернувся герцог Лабонт, задоволений собою, він виграв справу в суді і поставив на потрібні посади своїх людей. Здобув велику перемогу, здавалося б, живи та радуйся. Тільки Домінік Лабонт чогось не знаходив собі місця. Його непереборно тягнуло побачитися з однією юною особою, яка зараз має бути в смутку і проводити не одну годину, розмірковуючи над шахівницею.

«Що це дівчисько придумає наступного разу?» - від нетерпіння пан Лабонт не міг усидіти на місці.

Зрозумівши, що не засне, не побачивши красуні, герцог зібрався прокатитися до Палацу Наречених.

У цей момент рипнули двері, і в кімнату пробрався маленький безпритульник.

- Еріку! – зрадів Його Світлість, сідаючи на той стілець, де раніше сиділа заручниця, заклавши ногу на ногу. - Як все пройшло? Ти проводив леді до воза?

Він не збирався довго розпитувати, адже там на нього чекала підступна чарівниця, хотів лише коротко дізнатися про закінчення справи.

– Нормально! – зсунув плечима хлопчисько, пройшовся і заліз з ногами на диван біля вікна, поводячись вальяжно у спробах наслідувати дорослих.

- Вона щось казала? Запитувала про мене? - герцог був у нетерпінні, тому не приховував свого інтересу від хлопця.

- Та нічого такого! - повторив свій жест безпритульник, ліниво розвалившись. - Запитала, чи працюю я на тебе. Я відповів, що ми просто друзі!

На цьому його розповідь була закінчена.

Домінік чекав продовження, але його не було. Трохи розгніваний, він знову запитав:

- А що ще казала?

Хлопчик лише втретє знизав плечима, зістроїв кислий вираз обличчя.

- Нічого! - видавив з себе і з небажанням додав. – Тільки заплакала, коли вийшли надвір.

- Заплакала? – стрепенувся герцог.

Це було так несподівано, що він навіть випростався, розгубивши весь спокій.

- Так! – кивнув і хлопчик, ставши так само більш зацікавленим. - Вона боїться темряви!

Видав він урочисто, наче зробив небувале відкриття.

- Не думав, що така сильна леді з військової родини боятиметься ходити темним підземеллям. Мені навіть довелося взяти її за руку.

- Це дуже дивно! – насупився Домінік.

Сльози не пов'язувалися з образом дочки генерала.

Версію хлопця про те, що вона злякалася темряви, він навіть не взяв до уваги.

«Чому ж вона плакала? - це питання змусило серце герцога тривожно стиснутися. -

Невже так засмутилася, що її плани провалилися?»

Сталося щось погане. Ця дівчина була залізною леді. Вона не плакала за жодних обставин. А раптом… У голові Домініка все переплуталося.

«Цього просто не могло статися з пані Белтрам! Такі, як вона, не плачуть через дрібниці! Найменше, що могло бути, – це чиясь смерть! Інакше дочка генерала навіть чашку чаю спокійно продовжуватиме пити».

Що ж за обставини змусили таку сильну дівчину заплакати?

Його Світлості треба було терміново розібратися у цьому питанні.

Накинувши плащ, він рвонув до Палацу Наречених. Коли герцог з'явився і за звичкою хотів залізти через вікно, несподівано в кімнаті замість чарівної дівчини виявив двох стражників. А навколо будинку бродили ще з десяток чоловіків у формі.

На той момент пані Белтрам зі служницею вже повела до себе мадам Бригіта Лунд.

Оскільки в будинку дівчини було небезпечно, вона вирішила на якийсь час дати притулок потерпілій.

Герцогу не склало особливих труднощів з'ясувати, що тут сталося, благо кілька балакучих слуг все ще тинялися в околицях. Але за той час, поки він з'ясовував усі обставини, мало не збожеволів від занепокоєння. З цього дня він приставив до пані Белтрам своїх власних охоронців, які відтепер таємно слідували за нею невсипуще вдень і вночі.

З наступного ранку почали відбуватися неймовірні події, які приголомшили імператорський палац і все суспільство столиці.

У будинку наслідного принца сталася страшна пожежа. Лише з чистої випадковості Його Високість залишився живим. Він не зостався  на ніч у своєму палаці, як зазвичай, а відправився у гарем до однієї з наложниць.

Його будинок вигорів ущент, постраждали кілька слуг. Але, незважаючи на масштабність події, не знайшлося жодного свідка.