Глава 21

- Пані Белтрам! – почав Домінік раптом стриманим голосом, ніби забувши про свою грайливість. - Давайте з вами укладем союз!

- Союз? - Ліннея неймовірно здивувалася такої пропозиції.

- Так, - кивнув герцог. – Я пропоную вам союз: ви не заважаєте мені звести на трон третього принца, а я виконаю будь-яке ваше бажання.

У Ліни від цих слів серце защеміло.

- Ви і так винні мені бажання! – нагадала вона про його обіцянку.

Домінік мовчав, надто сумно дивлячись їй у вічі, ніби намагався попередити про щось важливе.

- Чому третій принц? - запитала Ліна. У цей момент їй дуже хотілося погодитись, кинути все і жити так, як їй хочеться. Залишити цю помсту, все забути.

Вона відчула, що Його Світлість цього вечора відвертий, як ніколи. Що є шанс все виправити, змінити…

- А хто? – у відповідь запитав герцог. – Наслідний принц надто слабкий, а другий надто дурний. Вони битимуться між собою, поки не зруйнують один одного повністю.

- Виберіть когось одного! – раптом побачивши слабкий промінь надії, заговорила Ліна. - Наслідний принц слабкий, але якщо на його боці буде така сила, як радник імператора, він вистоїть у будь-яких битвах. Другий принц нерозумний, але їм легко керувати. Чим вам не найкращий розклад? Вся влада буде у ваших руках.

Вона говорила вперше з усім запалом, забувши про стриманість імператриці. Розкривши свої справжні почуття. Її очі блищали, а серце забилося швидше.

- Дурність і слабкість як сухий порох, вони можуть спалахнути будь-якої хвилини. Дурний союзник – і ворога не треба. Ці двоє зруйнують імперію! – відповів Його Світлість, осаджуючи її запал .– Єдиний, хто може стати імператором для цієї країни – Гордор Крегаст. У нього правильні задуми та необхідні риси характеру. Ця людина не підпаде під вплив чиновників і не діятиме на користь чужих інтересів.

«І він уб'є вас, як тільки зійде на трон!» - продовжила подумки його монолог Ліна.

Вона мовчала, і Домінік продовжив.

- Я знаю, що ви не бажаєте виходити за нього заміж. Цього й не треба! Я подбаю про те, щоб він викинув подібні думки зі своєї голови!

Ліннея гірко посміхнулася.

- Ви ж щойно сказали, що їм неможливо керувати.

- Цього я не сказав! – таємниче посміхнувся Його Світлість.

Несподівано ніжно торкнувся рукою її щоки і зовсім іншим, ласкавим тоном промовив:

- Виходьте за мене заміж! Обіцяю любити вас і дбати про вас все життя! - він повільно провів долонею по її волоссю. – Вам не треба буде грати у ці страшні чоловічі ігри! Напружувати свою прекрасну голівку, замислюючи чергову підступність. Я готовий пожертвувати своєю цікавістю та азартом і здатися вам на милість!

Його слова зачаровували, тембр голосу вводив у блаженний стан. Ліннея спіймала себе на думці, що готова з усім погодитись. І відразу зрозуміла, що хитрий пан Лабонт використовує тонке мистецтво гіпнозу.

Якби вона була справді юною недосвідченою леді, вона б піддалася на цей прийом. Герцогу не пощастило, в минулому житті дочка генерала вже стикалася з людьми, які вміли так заворожити людину, що вона виконувала все, що від неї побажали.

Герцог виявився страшнішим противником, ніж третій принц. Вероломний, хитрий, спокусливий. Вона всіма фібрами відчула, як до нього тягне, причому не лише фізично. Її душа сама льне до цього красеня. Серце вже стукало десь у скронях.

І до того було важко чинити опір його чарівності, а зараз ще складніше. Наче сам диявол у його обличчі її спокушав.

Ліннея постаралася викликати в пам'яті найболючіші миті минулого життя, щоб повернути собі почуття реальності, інакше цей демон своїми солодкими промовами міг завести її далеко.

- Тоді вам справді краще здатися, Ваша Світлість! - зло промовила вона, струснувшись і в одну секунду розвіявши туман, що огорнув свідомість. - Залишіть ваші спроби звести третього принца на трон!

Після її слів, герцог тихенько засміявся.

- У мене було передчуття, що ви міцний горішок! – він прибрав руку і з дивовижною ніжністю зазирнув у її вічі. - Шкода, що я вам не подобаюсь! Це був би найкращий результат нашої битви.

Він важко зітхнув, зі смутком в очах продовжив говорити.

- Тоді я вас змушений попередити: я зупинятиму будь-яку вашу дію. Не звинувачуйте мене за жорстокість!

Домінік розвернувся, але, зробивши кілька кроків геть, зупинився і раптом задерикувато додав:

- Все-таки краще б я вам подобався! Колись ви станете моєю дружиною!

І зник у темряві, наче його й не було.

«А хто сказав, що ви мені не подобається?» - подумала йому вслід Ліна, проковтнувши зрадницьку грудку в горлі.