Глава 20

Лише всередині Улла зважилася задати своїй господині питання, що давно її хвилювало:

- Пані, а звідки ви знали, що сталася повінь?

Тільки ось своїй вірній служниці Ліні не було чого відповісти. Брехати не хотілося, в правду бідолаха навряд чи повірить. Ще вирішить, що її пані з розумом не в ладах.

- Улла, я розповім тобі про це якось потім, - пообіцяла вона, таємно сподіваючись, що подруга зрештою забуде про подію.

Її партія як ніколи добре складалася. Третій принц завтра ж на чолі невеликого загону вирушить вирішувати ситуацію, що склалася після затоплення. У столиці його не буде достатньо довго.

У цей момент першорядним завданням буде змінити кількох міністрів, що йому належать, на посадах.

Герцогу теж стане не до неї, імператору зараз знадобляться всі сили та особливо молодий радник.

Ліннея всю дорогу, що залишилася до будинку, була задумлива.

Пану Лабонту ніколи буде інтригувати і будувати змови.

Незабаром до столиці підійдуть ті сотні біженців. Їх не можна впускати усередину. Вони принесуть із собою найстрашніше – чуму.

Того року вимерла половина столиці через те, що біженців пустили за міську браму.

У цьому житті вона вирішила не допустити такої катастрофи.

Жорстоко залишати нещасних за межами міста. Польовий табір буде найкращим рішенням.

Повернувшись додому, дівчина написала кілька листів і розіслала їх вірним людям.

Тільки вона закінчила, зібрала письмове приладдя і зібралася загасити свічку, як у віконце тихенько постукали.

Ліна підійшла до вікна і на свій подив роздивилася за ним нахабну фізіономію красеня герцога.

- Впустіть! – попросив він жалібно.

- Ні! – суворо обізвалась дівчина. - Вже занадто пізно. Я збиралася спати!

- Мені треба сказати щось важливе! – не здавався шахрай.

- Ні! – хитнула головою дівчина. – Ви зруйнуєте мою репутацію своїми нічними візитами!

- Сам руйную, сам - одружуся! – посміхнувся Його Світлість. - Триматимете мене зовні, почну голосно співати, збіжаться слуги - і вашій репутації кінець!

- Ви огидний, бридкий шантажист! – обурилася Ліна, відчиняючи вікно. - Що вам ще від мене потрібно?

- А мені казали, що я красень! – щасливо видав герцог, коли між ними зник бар'єр у вигляді шибки.

- Вам дуже лестили! - заявила на це пані Белтрам.

Вона сперлася на віконну раму, наполовину висунувшись, закривши собою майже весь отвір, щоб герцогу не дати можливості забратися до неї в кімнату.

Ось тільки, будучи в легкій нічній сорочці, не врахувала того факту, що широкий комір відкриє очам пана Лабонта такий вигляд, від якого його серце заб'ється швидше.

Домінік завмер на мить, дивлячись на прекрасні ключиці і ложбинку між грудей, що йшла вглиб нічної сорочки.

- Спокусниця! - млосно з хрипотою в голосі промовив він.

- Чорт! - скрикнула дівчина і швидко прикрилася.

- Леді не личить говорити такі слова, - усміхнувся герцог, трохи засмучений тим, що таку красу від нього приховали.

- Шляхетному пану не личить заглядати... - почала вона, схилившись, густо почервонівши, і швидко перевела розмову на іншу тему. - А ви б справді почали співати, якби я не відчинила вікно?

Сама собі дивуючись, з чого раптом так зніяковіла. Вона давно не юна недосвідчена дівчина, чому ж погляд герцога увів у фарбу?

- Звичайно! - усміхався задоволено Домінік. – Співаю я жахливо, у моєму домі навіть слуги розбігаються, коли я починаю співати. Матінка затикає вуха, а батько з нещасним виглядом хапається за голову.

- Виявляється, і такий ідеальний чоловік має недоліки?! - ледве стримуючи готову вирватися назовні посмішку, сказала Ліна.

- Це єдина моя вада, в іншому я втілення ідеалу чоловіка!

При цих словах герцог просто пожирав очима дівчину. Складалося відчуття, що він для неї себе розхвалює, ніби вмовляє придивитися до нього краще.

Їй стало ніяково від його відвертих очей, і Ліннея вирішила від непроханого гостя швидше позбутися.

- Ваша Світлість, ви навіщо прийшли? І що з моїм охоронцем? - запитала вона, ставши серйозною.

- Ваш охоронець спить, нічого з ним не трапилося! Він прокинеться рівно через чверть години, – відмахнувся Домінік. – А до вас я прийшов із цікавою пропозицією.

- Кажіть! - Ліні хотілося швидше його позбутися.

Вона хоч і розуміла, якщо він так вільно поводиться, значить, подбав про те, щоб його не виявили. Але від випадковостей ніхто не застрахований.

А зіпсувати репутацію та власні плани через забаганки герцога було б величезною втратою.