Глава 17

Зал, що ще секунду тому жваво шумів, завмер. Всі звернули свої погляди на новоприбулу, а інші навіть підвелися зі своїх місць і підійшли ближче, щоб краще все чути і бачити.

Імператор покликав євнуха і щось йому прошепотів. Той вклонився і звернувся до нещасної, яка намагалася розбити собі лоба о кам'яні плити палацу.

- Говори ясніше, з чим прийшла! – передав слова імператора євнух.

- Я винна перед наперсницею! - била себе в груди жінка. - Дозвольте їй все розповісти?

Євнух глянув на імператора, що нічого не розумів, і велично вимовив:

- Розповідай! Інакше тебе звідси виведуть!

Жінка закивала головою, як дитяче брязкальце, і швидко заговорила:

- Ваша величність! Я з дитинства була годувальницею ось цієї пані! - вона тицьнула пальцем у новоявлену хрещеницю наложниці Лобу. - Зовсім маленькою я підібрала цю дівчинку на вулиці! Звідки ж я могла знати, що вона скористається добротою наперсниці і прикинеться знатною пані? Вибачте! Вибачте, мене грішницю!

Вона знову заголосила і з новою силою почала бити поклони.

По залі пройшовся стривожений шепіт: «Хто вона така? Ця актриса обманом втерлася в довіру до наперсниці? Негідниця!»

- Що тут відбувається? – суворо запитав імператор, весь цей цирк його роздратував. - Зупиніть її хтось!

Він наказав – і двоє слуг підскочили до жінки, взявши під руки, підняли та поставили на ноги.

- Ще раз скажи, що ти щойно сказала! – зло наказав євнух, бачачи, що Його Величність уже гнівається.

- Ваша Величність! - збліднувши і неабияк злякавшись, ледве видавила з себе жінка. - Ця дівчина не нащадок сім'ї Віейра! Вона звичайна актриса! Я її ростила з трьох років, я її вигодувала своїм молоком. Хто ж знав, що вона виявиться такою брехливою!

Ці слова громом пролунали по залі. Слуги, що тримали годувальницю під руки, розгублено відійшли, і жінка знову впала на коліна.

Новоявлена ​​хрещениця наперсниці сиділа біла, ніби стіна за нею, ще трохи - і непритомніє.

Всі чекали, що зараз наложниця Лобу скаже своє слово і обманщицю виженуть із ганьбою з палацу, а то й стратять.

Ліннея старанно намагалася приховати посмішку. Вистава була чудовою.

Вона не знала, що пильні очі Його Світлості весь цей час за нею спостерігають і бачать навіть найдрібніші зміни міміки.

Домінік Лабонт не знав, до чого розігрується перед ними п'єса. Йому були байдужі актори і те, що їм загрожує у фіналі, а ось постановника він бачив чудово і вкотре захоплювався її талантами.

Несподівано для всіх наперсниця поклала руку на коліно своєї підопічної. Вона вклонилася імператору і спокійно і лагідно заговорила.

- Підніміться! Підійдіть до мене! - вона простягла руки до годувальниці своєї підопічної. Та ледве встала і на тремтячих ногах ледве дошкутильгала до неї. - Ви кажете, що ця дівчина не з родини Віейра?

Перепитала так по-доброму, наче рідна мама.

- Так! - тільки й змогла вимовити жінка.

- Що ж, - посміхнулася Агата. - Хоч ця дівчина і скоїла злочин, прикинувшись кимось іншим, але ми її прощаємо! Його Величність завжди був добрий до свого народу, і, виконуючи його наказ про те, щоб на вулицях наших міст більше не було покинутих дітей, я залишу цю дівчину в себе! Тим більше, що серцем я до неї вже прикипіла.

- Пані Лобу така добра і великодушна! - підтримав її імператор, його очі світилися радістю.

Ліннея про себе хмикнула. План не просто вдався, він спрацював на славу!

Наперсниця піднялася, і тепер уже голосно, так, щоб у залі не залишилося жодного, хто не почув, додала:

- З цього дня, згідно з волею імператора, я оголошую цю дівчину своєю названою дочкою і називаю їй ім'я Ек Віейра! З цієї хвилини вона є нащадком славного роду та моєю дочкою! Прошу вітати!

Шум здійнявся неймовірний, всі гуртом кинулися вітати.

Бідну жінку наперсниця наказала відвести на кухню і нагодувати. З нею вона поговорить після прийому.

Після всього наложниця Лобу лише ненароком ковзнула радісним поглядом по пані Белтрам, і герцог відразу ж про все здогадався.

- Ай та пані Белтрам! - у загальній метушні промовив він їй на вушко. - Як спритно ви все провернули!

- Що ви маєте на увазі? - з найщирішим виглядом здивувалася Ліннея.

- Цю няню ж ви сюди привели, - продовжував шепотіти Його Світлість. - Раніше наперсниця побоювалася, що через свою ненависть до родини Віейра імператор зведе і сестру її коханого чоловіка, яка залишилася живою. Нині ж, коли при свідках імператор переконався, що дівчина самозванка, він буде до неї більш ніж лояльний. Чого й треба було пані Агаті. Браво! Блискучий хід! Наперсниця імператора після цього буде вам все життя вдячна. Третьому принцу ви не залишили й найменшого шансу на союз із нею!

- Не розумію про що ви! - відмахнулася Ліна.

Герцог усе правильно виклав. Але вона була спокійна. Він дуже розумний і прораховує всі ходи наперед, а тому ніколи не видасть їх із наперсницею секрет.