Глава 11

- Як це може бути?

- Що взагалі відбувається?

- Пані Белтрам одружена?

- За живого чоловіка вона увійшла до Палацу Наречених?

Десятки звинувачень посипалися на голову Ліннеї з усіх боків.

За сценарієм тих, хто затіяв цю виставу, дівчина мала хоча б зніяковіти, а краще розплакатися і втекти від принижень.

Але донька генерала стояла з високо піднятою головою. Більше того, вона ледве стримувала готовий вирватися назовні сміх.

- Пані Белтрам, поясніть! - зажадав третій принц.

Він відштовхнув її руку, ніби то була холодна змія, і відійшов на крок подалі.

- Не маю жодного уявлення, про що говорить ця людина! – посміхнулася Ліна. – У нього питайте!

Здавалося, ситуація її бавила.

Гордор Крегаст грізно глянув на воїна, і той поспішив порозумітися.

- Ми з пані Белтрам служили в одній армії! Наш шлюб було укладено ще два роки тому! Потай від генерала ми втекли в один із днів і здійснили обряд одруження у невеликому храмі на півдні країни. Це були чудові дні! Як ти могла забути Ліна?

- Я не давала вам права кликати мене на ім'я! - обірвала вона промову воїна, розлютившись через таку безцеремонну поведінку.

Окинувши поглядом його одяг, дійшла висновку, що форма, в яку він одягнений, справді належить батьковій армії.

- Люба! Як ти могла кинути мене? Ти вирішила пошукати собі найкращу долю? А як же наше кохання?

Воїн дивився на неї таким проникливим поглядом, сповненим страждання. Тільки очі залишалися зовсім холодними.

Після його слів шум здійнявся ще більшим.

- Вона справді служила в армії!

- Жила у таборі з чоловіками!

- Яка аморальна!

- Тепер прийшла, щоб вибрати собі чоловіка краще!

- Мерзотно!

- Чому ж ви мовчите?! – дивлячись на неї з дедалі більшою зневагою запитав Його Високість.

Ліннея здивовано подивилася на нього.

«Він, правда, вірить в те, що відбувається, чи й сам бере участь у виставі?»

- Не знаю, про що говорить ця людина, – з гідністю та повним спокоєм відповідала дочка генерала. – Але ж я його бачу вперше в житті!

- Як ти можеш? – сльозно заволав військовий. - Як можеш так казати? Ми з тобою пройшли стільки битв. Я не раз витягував тебе з бою! Ми разом їли похідну кашу! І спали на одній циновці!

Тут уже не витримала Улла.

Завжди спокійна і вірна подруга так обурилася, що не могла змовчати.

- Ти брешеш! Пані не може спати на циновках! - гнівно почала вона, але Ліна її обсмикнула, і дівчина відразу замовкла, винувато опустивши голову.

- Продовжуй! - наказав третій принц, і Улла з нещасним виглядом заговорила.

- Пані ніколи не спала на циновках. Я супроводжую її у всіх походах з дитинства. Якщо вона засне на циновці із соломи або очерету, на ранок все тіло вкриється плямами. Цей пан бреше!

І вона скривджено глянула на обвинувача.

- Ліннею! – відразу почав знову кричати воїн. - Ти підмовила свою служницю! Її слова нічого не варті!

- А які у тебе є докази? - почулося цілком логічне питання, яке досі ніхто так і не спромігся поставити.

З юрби зненацька з'явився сам герцог Лабонт.

«А ось ще одна дійова особа! - усміхнулася про себе Ліна.– Цікаво, чим ця вистава закінчиться?»