Глава 10

Повернувшись додому, пані Белтрам із таємничою усмішкою на вустах прибрала з шахівниці фігуру.

А за кілька днів отримала повідомлення, що наложниця імператора взяла під своє крило ту саму актрису. І нині їй не до змов та повстань. Вона зайнята вихованням своєї юної хрещениці. Усі в імператорському оточенні миттєво забули, що ця дівчина колись виступала на вулицях. Потихеньку палац прийняв бідолаху. Ніхто не наважувався оскаржити авторитет її покровительки.

Ліннея випила за цю перемогу цілий глечик османтусового вина.

«Людині потрібно дати те, чого вона потребує найбільше!»

Після смерті свого коханого наперсниця потребувала одного – вона пристрасно хотіла когось любити. Дітей жінка вже не могла мати через те, що пила занадто багато отрути, щоб не завагітніти від імператора. І прийомна дочка стала їй справжньою втіхою. У минулому житті вона не знала про існування сестри свого покійного коханого.

Але цей факт був відомий імператриці Белтрам. Щоб зблизитися тоді з наперсницею, вона довго шукала таку вагому причину, щоб їй неможливо було відмовити. На жаль, у тому житті вона не встигла врятувати маленьку актрису, і та згинула десь разом із бродячим театром, у якому виступала. Швидше за все, їхній обоз потрапив до рук розбійників, порожній візок виявили на дорозі. Усі, хто їхав, знайшли страшну смерть. Навіть їхніх могил не лишилося.

У цьому житті дочці генерала вдалося не тільки знайти сестру Бернта Віейри, а й урятувати її від жорстокої долі.

Одним простим ходом вона досягла того, що союзу з третім принцом і наперсницею ніколи не відбудеться. Наложниця імператора більше не горіла жагою помсти, вона вклала все своє невитрачене кохання в сестричку коханого чоловіка. Цим вона віддавала данину їхньому коханню і вимолила прощення у небес за його ранню смерть.

Минуло небагато часу, коли наперсниця імператора вирішила влаштувати великий прийом для того, щоб показати свою хрещеницю світу.

Запрошення отримали і мешканки Палацу Наречених. Декілька днів пішло на підготовку, кожна леді прагнула з'явитися в імператорський палац у найкращому вигляді. Кравчині всієї столиці старанно працювали день і ніч, виконуючи замовлення.

Ліннея не турбувалася про такі дрібниці, тим більше що в її розпорядженні була практично особиста майстерня.

До часу, коли настав час виїжджати до палацу, всі дівчата зібралися біля головного входу. Вони були чудові. Різноманітність фасонів та кольорів вражала око. А коштовностей на кожній було стільки, що якби їх продати, можна було б кілька місяців годувати всю столицю.

Побачити стільки краси на одному місці зібралася половина міста. Незабаром мали подавати карети.

Пані Белтрам була одягнена скромніше за всіх і, як завжди, перебувала в задумі, її мало хвилювало те, що відбувалося довкола. І це зіграло з нею злий жарт.

Вона не помітила, як підкотила розкішна імператорська карета і з неї вистрибнув сам третій принц.

- Пані Белтрам, я приїхав, щоб супроводжувати вас на прийом! - він підійшов і простяг долоню, запрошуючи.

Його поява та подальша заява викликали неймовірний ажіотаж. Сам Його Високість з'явився за леді! Це не могло бути просто так! За цим криється щось більше!

Дівчата перешіптувалися, народ, що зібрався, з цікавістю розглядав панів.

Ліннея залишалася спокійною, але цей хід її трохи засмутив. Гордор Крегаст ось так, наголосив про свої домагання. Такий стан речей не залишиться непоміченим. Отже, він готовий перейти до відкритих дій.

Такого повороту подій дочка генерала не чекала.

«Він утомився програвати і взяв гру у свої руки?»

Тим не менш, їй не залишалося нічого іншого, як подати йому свою руку і мовчки прослідувати в візок.

Під час подорожі вона матиме можливість все обміркувати. Але в той момент, коли вона вже зібралася зробити крок, сталося непередбачене.

- Белтрам Ліннея! - пролунало поруч грубий вигук, наче грім вдарив.

Служниця смикнула її за рукав, і Ліна, ніби опритомнівши зі сну, обвела здивованим поглядом обстановку навколо.

Ті, хто зібрався, на всі очі дивилися на неї. На обличчях читалася недовіра, переляк і десь навіть зневага. По рядах присутніх пройшовся неприємний шепіт.

Вона тільки хотіла запитати, що відбувається, як перед нею з'явилася, наче з-під землі висока постать військового.

- Белтрам Ліннея! – голосно промовив воїн, як виявилося, це він кликав дівчину весь цей час, поки вона розмірковувала про своє.

Ліна здивувалася. Хто посмів її кликати так просто без титулів, та ще й звертатися у такій неповажній формі? До того ж ігноруючи імператорську особу?

- Ось ти де! – заявив тим часом вояка. - Я шукав тебе по всій країні!

- Що тут відбувається? – висловив вголос її подив третій принц.

- Ваша Високість! – став несподівано доброзичливим воїн. – Прошу пробачити, що перериваю. Але ви тримаєте за руку мою дружину!

Останні слова він майже вигукнув. Відлуння ще деякий час розносило слова по моментально затихлій площі.

- Що ви маєте на увазі? – обурився Крегаст. - Як смієте таке стверджувати? Перед вами пані Белтрам, дочка відомого генерала!

- Так, звичайно, Ваша Високість! - низько вклонився воїн, випростався і гордо продовжив. - Але я стверджую, що вона моя законна дружина!