Глава 5

Тільки диверсія може зупинити укладання союзу!

- Де карета третього принца? - поцікавилася тихо у охоронця, що слідував за нею.

Він хитнув головою, вказуючи напрямок.

- Пані, що ви хочете зробити? - запитав, з тривогою дивлячись на господиню.

Майже одночасно з ним, те саме запитала і служниця, стурбовано переглянувшись з охоронцем.

- Хочу підпалити карету! - заявила дочка генерала і зібралася вже рушити в потрібному напрямку, але Андеш швидко її перехопив, спіймавши за талію.

- Ви з глузду з'їхали! – з другого боку підхопила Улла.

- Я все зроблю! - промовив ледь чутно Андеш дочці генерала на вухо. - Залишайтеся на очах у таверні!

- Не можу тобою ризикувати, - спробувала вирватися із захоплення.

- Пані, я ніколи не вплутуюся в ризиковані справи, - твердо заявив охоронець. - Чекайте тут!

Зрештою, їй довелося довіритися Андешу, тим більше, що той ніколи раніше не підводив.

Повернувшись до будівлі, вона присіла за найближчий від входу столик, і наказала розносчику, що з'явився в ту ж мить, принести чаю.

Улла залишилася з нею.

Чекати їм довелося недовго. Чоловік з'явився за лічені хвилини. Не сказавши жодного слова, він лише виразно глянув на господиню і кивнув.

Ліннея відразу заспокоїлася. Було дуже важливо саме зараз зупинити переговори. Потім вона матиме тисячу способів не дати їм об'єднатися. Сьогодні вона мало не випустила з рук обставини.

Дівчина була дуже зла на себе. Вона знала, що ці двоє незабаром об'єднаються в альянс, але її так захопили ігри з Його Світлістью, що зовсім випустила це з рук.

Наперсниця права, з герцогом треба насторожі.

"Тепер можна і вина замовити!" - подумала, задоволено заплющивши очі.

Тільки її спокій тривав недовго.

- Пані Белтрам? – пролунав поряд знайомий голос.

«Ні! Чому він знову? Нехай це буде хтось інший! - Ліна розплющила очі.

Але її надіям не судилося збутися. Перед нею у всій красі з радісним виглядом завмер герцог Лабонт.

- Ваша Світлість! – стримано привітала дівчина.

- Дозвольте до вас приєднатися? - спитав той і, не чекаючи відповіді, сів навпроти.

- Я не дозволяла, але ви вже сидите! – пожурила Ліннея.

Найменше їй зараз хотілося вести словесні баталії.

Вона налила собі чаю, збираючись із думками.

- Чому пані Белтрам не рада мене бачити? - запитав Домінік, після того як рознощик втік виконувати його розпорядження.

- Ви мене переслідуєте? – важко зітхнувши, довідалася дочка генерала.

- Ні! – усміхнувся герцог і, відкинувшись на спинку стільця. - Але з цього моменту почну!

Ліннея здивовано підняла брови, глянувши з нерозумінням на герцога.

- Підпал карети. Це ваших рук справа? – несподівано спитав Пан Лабонт, його погляд став холодним та пронизливим. Так як дівчина мовчала, не зводячи з нього погляду, Домінік продовжив. – Я б не радив вам втручатися у серйозні політичні ігри!

- Не розумію, про що ви кажете! - не показавши ні краплі переляку чи зацікавленості, відказала Ліннея.

Навпаки, вона дивилася на герцога таким чесним і щирим поглядом, що засумніватись у її словах було складно. І все ж таки на Домініка це не справило жодного враження.

- Ви просто чарівні у своєму вдаванні! - посміхнувся герцог, милуючись дівчиною.

На її щоках був легкий рум'янець, вона виглядала свіжою та невинною без грама фарби на обличчі. І здавалася молодшою ​​за свій вік.

Домініка дивувало у ній все. Ніжне овальне личко з трохи пухкими губами на противагу пронизливому погляду, глибину якого складно було виміряти. Наче дивишся в безодню.

- Його Світлість жартує?! - зробила вигляд, що не зрозуміла натяків Ліна. - Мабуть, трапилося щось хороше, раз у вас такий чудовий настрій.

У цей момент до столика підійшли рознощики із замовленням герцога, і розмову довелося на хвилину перервати, поки ті розставляли всілякі страви і прилади, наприкінці поставили глечик вина.

Як тільки слуги пішли, Домінік вирішив відповісти на її запитання.

- Мій настрій покращився з тієї самої хвилини, як я вас побачив! Вип'єте зі мною вина? – і він підняв глечик, завмерши в очікуванні відповіді.