Глава 74

Найбільш кмітливі жінки відразу посміхнулись, прикриваючи роти віялами.

- Пані Белтрам! - несподівано почулися захоплені слова, і на стежці з'явився ні хто інший, як сам третій принц, а за ним герцог Лабонт, який радісно привітав Ліну.

- Ваша Високість, Ваша Світлість! - відповіла їм дівчина, присівши в поклоні майже одночасно з іншими дамами.

- Про що прекрасні леді розмовляли? - дивлячись виключно на дочку генерала, поцікавився герцог.

- Ваша Світлість, ми обговорювали військові подвиги пані Белтрам, вона провела на полі бою поряд із чоловіками більшу половину життя.

«Знову вони за своє! - Ліна збиралася вже відшити єхидно, але герцог встиг висловитися швидше.

- Це відчувається по її чудовій поставі та граціозним рухам! - вимовив він урочисто.

Слова були зовсім не ті, які очікували від нього почути.

Жінки загомоніли на різні лади. Хтось на догоду чоловікам почав вихваляти Ліннею, а хтось намагався їм заперечити. Голоси останніх виявилися зовсім слабкими, тому не довелося навіть припиняти неналежне ставлення до дочки генерала.

У цей момент наложниці Лейф слуга приніс листа. Вона тут же його розкрила і почала читати, трохи здивувавши цим жестом оточуючих. Листи не личить читати на загальний огляд. Можливо, наложниця погано знала етикет.

Раптом вона зблідла, і лист випав з її рук.

Слуга відразу поспішив підібрати.

- Як же так? - підняла вона сповнені сльозами очі, звертаючись до пані Белтрам. - Навіщо ви так зі мною?

Ліннея у відповідь лише холодно на неї подивилася.

«Почалося!» – зрозуміла вона.

- Дайте мені! – невдоволено випалив третій принц.

Йому одразу вручили листа. До читання приєднався і герцог, заглядаючи через плече.

Прочитавши, обидва здивовано глянули на дочку генерала.

- Як це розуміти? - спитав у неї Крегаст, змахнувши в її бік листком.

Відповісти дівчина ніяк не могла, бо ще не знала змісту листа.

У повному спокої і з легкою усмішкою на вустах вона підійшла до принца і простягла руку.

- Дозвольте!

Той нервово передав їй аркуш.

Пробігши по ньому очима, дівчина посміхнулася.

– Я цього листа не писала! - знизавши легко плечима, вона передала листа висівному над вухом надто зацікавленому герцогу.

- Дозвольте мені подивитися! - несподівано зголосилася Таліта Фаріас. - Я навчаюсь каліграфії в одному класі з пані Белтрам і знаю її почерк.

Знову лист перекочував із рук до рук.

- О! - тільки глянувши, пані Фаріас зробила великі очі і трагічним тоном вигукнула: - Чому ви загрожуєте життю пані Лейф? Ці рівні лінії! Такий розчерк мені знайомий, це точно ви писали!

Вона вказала віялом на дочку генерала. При цьому всім виглядом висловлюючи здивування та обурення.

«Яка погана п'єса! – подумала Ліна. – Треба було обирати іншу театральну виставу. Або змінити нікчемних акторів!»

- Зачекайте! – стрепенулась раптом пані Нія. – Ми не можемо голослівно звинувачувати Белтрам Ліннею. Для чого їй таке писати? Ми з пані дружні!

- Може, вона потоваришувала з вами, щоб бути ближчою до Його Високості? - підхопила за нею Таліта. - Третій принц привіз її з села, але заміж не поспішає брати!

Ліннеї стало нудно. До чого ж ці пані дурні.

- Для початку вам потрібно надати докази, що це писала я! - усміхнулася Ліна, поблажливо дивлячись на «актрис».

- Дуже просто! - задоволена тим, що все йде за її планом, озвалася Таліта Фаріас. - Потрібно доставити з палацу наречених ваші роботи. І всі відразу ж зрозуміють, хто винен і що ви з себе уявляєте!

За доказами відправили слугу за паперами із запискою від третього принца.

В очікуванні розсілися на лавках у саду. Герцог підсів ближче до пані Белтрам.

- Схоже, ви не дуже турбуєтеся про результати розслідування, - сказав він ледве чутно.

- Його Світлість радіє, що я потрапила в черговий скандал, чи йому подобається сама думка, що я виявилася страшною лиходійкою, яка намагається вижити наложницю? – так само тихо запитала Ліннея.

- Що ви, я не повірив звинуваченням ні на секунду, для вас занадто дрібно опуститись до загрози, ви б одразу знищили, - він підніс дівчині фрукти, що вдосталь стояли на столах. - Мені просто цікаво, як леді виплутається із цієї ситуації.

- А ви як думаєте? - незворушно беручи з підносу персик, перепитала пані Белтрам, посміхаючись до його висновків.

– Думаю, у вас уже є готове рішення! – відповів любитель усіляких заварушок.

Та у відповідь лише посміхнулася, із задоволенням пробуючи соковиту м'якоть. За розслабленим і безтурботним виглядом Ліни ніяк не можна було сказати, що зараз можливо вирішується її доля.