Глава 65

Вона підвелася і велично пройшла назад до площі. Сестра Оберга Лейфа стояла поруч.

Нова наложниця третього принца зі змішаним почуттями заздрості та здивування розглядала дочку генерала Белтрам.

«Немає в ній нічого особливого! - вивела вона для себе. - Чому ж…"

Фразу навіть у думці вона не стала закінчувати, до того їй було прикро. Весь той час, що вона прожила в палаці Крегаста, тільки й чула від інших, що Його Високість недаремно привіз здалеку пані Белтрам. Він особисто за нею їздив. Саме на ній і має намір одружитися. Про це перешіптувалися таким чином, щоб вона, Лейф Нія, обов'язково почула.

Вона повинна була відчувати до цієї дівчини подяку, що та колись її врятувала, але ревнощі спалювали бідолаху.

Побачивши сьогодні на березі свою передбачувану суперницю, пані Нія не знаходила собі місця і серце її не витримало. Дівчину розривали протиріччя. Вона хотіла познайомитися з дочкою генерала, щоб хоч трохи зрозуміти, що в ній знайшов третій принц.

Тепер, поспішаючи за нею слідом, вона почувала себе гидким каченям поруч із прекрасним птахом.

«Як їй це вдається? – обурювалася Нія подумки. – Я ж красивіша і набагато багатше одягнена!»

Пані Белтрам чудово читала всі емоції на обличчі нової наложниці Гордора Крегаста, але продовжувала привітно з нею розмовляти, наче зі старою подругою.

"Нічого не змінилось! – подумала вона. – У минулому житті так само ця дівчина відчувала до всіх жінок Його Високості лише ревнощі та заздрість!»

Як же їй хотілося сказати, що людина, через яку вона даремно витрачає життя, не вартий і ламаного гроша. Пані Ніє краще взяти себе в руки і продовжити свій шлях без підступного та холодного третього принца.

Тільки вона розуміла, що красуня навряд чи її почує, сприйнявши всі добрі слова як прояв підступності та ревнощів. Адже кожен судить іншого по собі і, виходячи з власних відчуттів, будує здогади про інші.

Якби люди могли відкинути свої уставлені уявлення і глянути навколо зовсім чистим, не затьмареним ні чиєю думкою, поглядом... Вони б побачили інше життя та інших себе.

Дівчата зі своєю свитою - а вона була чималою: за Ліннеєю слідувала лише одна служниця та охоронець, тоді як за пані Нією одразу четверо людей - зайшли до невеликого ресторану. Кількість слуг визначала загалом і статус.

- Нам потрібна окрема кімната, найкраща! - звернулася до службовця Лейф Нія.

Той окинув її оцінюючим поглядом і відразу став до неподобства люб'язним і запобігливим.

– Прошу! – кивнув він на різьблені дерев'яні сходи збоку. - Я особисто проводжу таких важливих гостей!

Шикарний одяг та коштовності наложниці зіграли свою роль, до неї віднеслися як до кращого клієнта. Але варто було керуючому глянути на Ліннею, і він тут же розгубився. Його чуття підказувало, що перед ним не просто багаті гості, а люди, які мають високий статус.

Спочатку він хотів посадити дівчат у просторій кімнаті для заможних відвідувачів, але зараз передумав і провів їх у найкращу кімнату з видом на річку, де мали проходити змагання.

Пані Белтрам усміхнулася, зрозумівши, що у службовця гарна інтуїція та наметане око. За кмітливість підкинула йому срібний.

Той довго розшаркувався, беручи замовлення. Зрештою, їм принесли найсвіжіші фрукти та найкраще вино.

Як тільки всі приготування було закінчено і обслуга покинула приміщення, дівчата продовжили розмову.

- Як ви живете у палаці? - задала просте запитання дочка генерала, але пані Лейф відразу насторожилася.

У її голові роєм проносилися думки, що не давали спокою ось уже довгий час.

«Навіщо вона спитала? Чи збирається увійти до палацу?»

- Спочатку було важкувато, - відповіла вона, намагаючись, щоб голос звучав якомога байдужіше. – Доводилося вивчати безліч правил та вимог етикету. Адже я виросла в простій сім'ї і не знаю палацових законів.

Вона видала цю фразу, натякаючи, що і пані Белтрам виросла далеко від імператорського палацу, і їй так само буде непросто розібратися в усьому.

Лейф Нія жадібно дивилася на гору фруктів перед собою, але боялася до них навіть доторкнутися, забувши, як їх треба їсти у вищому суспільстві, почуваючи себе ще гірше, ніж перед імператрицею.

- Правда? - зробила вигляд, що здивувалася Ліннея. Вона взяла з блюда стиглий персик і, відрізаючи ножем маленькі шматочки, почала їсти, запиваючи смачним вином. - Третій принц так піклується про вас, мабуть, він приставив до вас найкращих вчителів?!