Глава 64

По обіді у столиці мали розпочатися великі святкування, які триватимуть три дні.

Ліннея на ці дні мала серйозні плани. Часом гарний настрій – запорука доброї угоди. Вона відправила кількох шпигунів містом. Сама ж вбралася в нову сукню.

Служниця їй зробила зачіску, що належить юній леді на прогулянці. На ніжки Ліна взула легкі м'які туфельки, припускаючи довгі ходіння містом.

Найцікавіше мало відбутися ввечері - змагання на човнах. Щороку в них обов'язково мали брати участь принци.

Ліна пам'ятала, як пристрасно Гордор Крегаст хотів виграти, навіть тренував свою команду веслярів. Але йому жодного разу так і не вдалося досягти бажаної перемоги. Команда спадкоємця завжди обходила його човен майже біля самого фінішу. Дівчина вірила, що цей рік не буде винятком.

Сьогодні пані Белтрам скористалася каретою Палацу Наречених, щоб не привертати зайвої уваги та безперешкодно дістатися до площі, де зазвичай проходили основні святкування.

Висадившись неподалік лавок, що торгували всякою всячиною, пані та служниця вирушили розглядати товари. Андешу в цей момент довелося тяжко. Через велике скупчення народу доводилося бути особливо уважним і підозрілим.

Несподівано до дочки генерала швидко наблизився жебрак і шепнув кілька слів на вушко.

Ліннея лише усміхнулася і кинула тому монетку.

Охоронець, який збирався схопити бродягу за комір, зупинився. Трохи зволікаючи, він повернувся до своїх прямих обов'язків і, сформувавши абсолютно байдуже обличчя, продовжив уважно спостерігати за всім.

Причина дивної поведінки охоронця відкрилася, як тільки жебрак, забігши за кут, зняв з себе маскарадне вбрання. Андеш просто відразу впізнав у ньому одного зі шпигунів пані.

Отримавши добрі звістки, пані Белтрам одразу ж рушила вздовж торгових рядів до набережної.

Навколо стояв шум захоплення та радості. З повітряними кулями та букетами квітів повз пробігали діти. Одягнені в яскравий одяг циркачі демонстрували свої вміння. Штовханина та суєта викликала посмішки.

Ліна та її супутники підійшли до місця, де мали розпочатися змагання човнярів.

Тут було особливо багатолюдно.

У веслуванні брали участь три команди по одинадцять осіб. Кожна команда представляла одного із принців. Веслярі були високими статними чоловіками. Природно, що навпроти них збиралися зграйки юних леді, які жваво обговорювали кожного учасника.

Ліннея відійшла вбік і присіла на камені. Її погляд задумливо гуляв річкою, ніби й не було поруч галасливого натовпу. У своїй легкій блакитній сукні вона була схожа на німфу, що вийшла з води.

- Пані Белтрам?! – несподівано її покликав дзвінкий голос, і дівчина здивовано обернулася, розсіяно оглядаючи присутніх і шукаючи того, хто її гукнув.

- Це я! - вперед вийшла багато одягнена леді, в якій тепер важко було впізнати колишню нещасну, яку батьки збиралися продати в бордель.

- Пані Ніє! – у відповідь усміхнулася Ліннея, наче давній подрузі.

Збоку можна було подумати, що дівчата зустрілися зовсім випадково. Ніхто не здогадався б, що кожен крок дочка генерала прорахувала до найдрібніших подробиць.

- Яка я рада, що вас зустріла! - продовжила захоплено щебетати Лейф Нія. - Ми так раптово розлучилися, що я не встигла подякувати!

Нині Пані Лейф виглядала зовсім по-іншому, у цій гарній і багатій жінці важко було впізнати вчорашню нещасну незнайомку. Вона була одягнена в розшите дивними квітами шовкове плаття. На зап'ястях і у вухах поблискували золоті прикраси з дорогоцінним камінням. Видно було, що третій принц не шкодує коштів на свою нову наложницю.

Шкода, що це триватиме зовсім недовго, до чергового етапу його плану захоплення влади.

- Яка подяка! Не потрібно! - відповіла їй прихильно Ліннея.

Поруч із яскравою пані Нією вона виглядала зовсім скромно, без яскравих прикрас і в однотонній сукні.

Але її душевний спокій, жести, що личать імператриці, і поведінка, повна гідності, піднімали дівчину на голову вище за співрозмовницю, та й усіх оточуючих.

На тлі своєї рятівниці Лейф Нія здавалася лише дурною сільською дівчиною, яку випадково одягли в дороге оздоблення.

- Тут так шумно, може, пройдемося? Поруч невеликий ресторанчик, де подають смачні пироги, – раптом запропонувала пані Нія.

- Охоче! - кивнула Ліннея, про себе додавши з сарказмом: «Ти сама це запропонувала!»