Глава 61

Герцог-старший миттю став серйозним.

- Повтори слово в слово, що сказав той хлопчина! - yаказав він сину.

Вислухавши ще раз, грізно зсунув брови і заговорив:

- Кажеш, зброя нападників була оброблена отрутою? - dін важко зітхнув і продовжив. – Це дуже схоже на роботу вбивць Чорної Вежі. Коли Його Величність сходив на трон, він користувався послугами цієї організації.

Після одкровень старшого пана Лабонта повисла довга пауза, під час якої батько і син зосереджено дивилися один на одного, розуміючи, що настав час серйозних змін.

Вони не промовили більше ні слова, але наступного ранку столиця почула новину, що радник імператора важко захворів після необґрунтованих звинувачень. І не відомо тепер, чи повернеться він колись до своєї посади.

Ліннея саме попивала чай у своєму саду, коли їй принесли цю звістку. Ніжно посміхнувшись у простір, дівчина підійшла до своєї дошки із шахами. Взяла одну з фігур і перекинула, з задоволенням розглядаючи картину, що вийшла. Після сховала повалену статуетку назад у ящик.

«Радник імператора справді дуже розумна людина! - розмірковувала вона. - Якщо йому не знадобилися додаткові підказки! Справу зроблено! Хто в нас наступний?»

Вона довгий час уважно розглядала шахівницю і, нарешті, зважившись, переставила на клітку вперед іншу фігурку.

Єдиного постраждалого в цій історії євнуха їй не було шкода. Це була та сама людина, яка допомогла наложниці Морнар убити сина імператриці, тільки на двадцять років молодше. Тепер він не зможе нашкодити нікому. Навпаки, у зв'язку з мученицькою смертю, можливо, у наступному житті він буде добрим псом.

Тепер радник імператора став нецікавим для третього принца. Він буде змушений шукати інших союзників.

А життя пана Лабонта молодшого більше не під загрозою. Імператору вже немає сенсу його усувати. Його радник сам пішов, чим заспокоїв недовірливість Його Величності. Більше його авторитет у відсутності не мав значення. Сили імператорського двору зрівнялися.

Одним кроком пані Белтрам вирішила одразу дві проблеми, які здавалися непереборними.

Здається, світ обернувся до неї обличчям.

Після цього були ще дві хороші новини: пані Жужу прийняла її пропозицію про організацію власної крамниці і у Ліни турбот відразу ж додалося.

Цілий тиждень вона займалася пошуками потрібного приміщення, домовлялася з постачальниками тканин та обладнання. Шукала людину на посаду управителя, знову звернувшись до послуг пана Баселара.

Клопіт із набору персоналу та інші дрібниці вона залишила на майстриню. Основна робота була зроблена, незабаром майстерня запрацює.

Ліннея окинула поглядом вивіску. Тепер бізнес пані Жужу приноситиме дохід і їй. Хороше вкладення грошей.

У той же період вона вклала кошти ще в кілька підприємств, які знала точно, принесуть незабаром прибуток.

- Пані, до вас відвідувач! - оголосила служниця, варто було Ліннеї переступити поріг власного будинку.

У саду її вже чекала найцікавіша особа, одягнена в чернече вбрання.

- Я Беррі Бйорн, мене прислав до вас пан Баселаре! - заявила літня жінка років сорока, з широким обличчям і лисою головою. Навіть брів не було на її майже плоскому, як тарілка, обличчі. Виділялися лише розумні очі в обрамленні світлих вій.

- Ви вчитель бойових мистецтв? – зрадовано спитала пані Белтрам.

У відповідь жінка ствердно кивнула головою.

- Проходьте, сідайте! - запросила Ліннея нову знайому і, звернувшись до служниці, додала: - Улла, приготуй нам чаю!

- Ні! Це не потрібно! - несподівано різко випалила відвідувачка.

Потім, здогадавшись, що збентежила своєю заявою, набагато м'якше вимовила.

- Не п'ю чай! Я прийняла обітницю: триматися подалі від мирського. Я багатьом завдячую панові Баселару, тільки тому тут.

У відповідь подруги могли лише переглянутись.

- Тоді принеси води! - розпорядилася господиня. - Я переодягнуся і буду готова до тренування.

Незвичайна гостя відмовилася після також від вечері.

Коли почалося тренування, пані Белтрам для себе зрозуміла, що перебільшувала свої бойові здібності. У порівнянні з цією маленькою жінкою вона виглядала пташеням, що ще не розкрив крила.

Бьорн проводила заняття в повному мовчанні, іноді несхвально хмуривши брови. Ліннеї їх тренування здалося настільки довгим і вимотуючим, що як тільки її вчитель пішла, та опустилася навколішки прямо на піщаному насипі.