Глава 58

І хоч він прийшов з іншою метою, зараз жадібно втягував аромат, що йшов від її тіла. Він був ледве вловимий, що перебивався запахом якихось трав. Але настільки смачним і запаморочливим, що герцогу залишалося лише твердо тримати себе в руках.

Ще й ця легка сорочка, під якою вгадувалися чудові форми дівчини, очі самі так і норовили туди поглянути. А ще більше тяглися руки обійняти цей гнучкий стан, знову відчути її подих на своєму обличчі.

«Зупинися!» – Домінік силою волі змусив себе відволіктися від згубних думок та переключити свою увагу на інше.

Перед ним була шахівниця, ось на ній і зосередився.

Пан Лабонт якийсь час розглядав незвичайні фігурки, а потім раптом узяв одну з них і підніс до очей. Не було б нічого незвичайного у його діях, якби ця фігурка не означала його самого.

Ліннея трохи здивувалася. Але заспокоїла себе тим, що це лише збіг.

Тим часом Домінік з великим інтересом розглядав фігурки на дошці. Це були звичайні шахи, кожна була вирізана як фігура тварини, але з людськими тулубами.

У глибині душі він захопився такою дивною роботою, розуміючи, що кожна позначає певну людину. Пані Белтрам зовсім непроста дівчина. Як тільки йому вдасться розібратися, яка фігурка кого позначає, він зможе зрозуміти, що за гру веде ця незвичайна леді.

Сюди він прийшов сьогодні з певною метою. Напередодні його відвідав один із особистих шпигунів, колишній безпритульник, який нині входив до міської варти.

- Ваша Світлість, за вами стежать! - заявив він радісно з порога.

Вони давно вже спілкувалися, наче близькі друзі. Тому служивий допускав деяку вільність у спілкуванні з герцогом.

- За мною завжди стежать! - відмахнувся пан Лабонт, продовжуючи читати найцікавіший філософський трактат про походження великих династій.

- Це особливий випадок! - усміхнувся стражник, підходячи ближче до столу. - За вами по п'ятах ходить людина пана Баселара!

Ця фраза справила на слухача потрібний ефект, викликавши в душі стражника задоволення.

- Старий Лис? - вигукнув герцог здивовано, піднявши голову на мить. - Що цьому шахраю від мене треба?

У його серці закралися сумніви. Можливо, тут є зв'язок із вчорашнім замахом?

"Невже в цьому замішаний сам Мудрий Лис?"

– Не йому! – подаючи інформацію невеликими порціями та смакуючи реакцію, продовжив доповідач. - Їх хтось нещодавно найняв!

Герцог нарешті, відклав книгу і уважно подивився на співрозмовника. Той, почувши себе незатишно під пильним поглядом, швидко заговорив.

- Поки що не з'ясував. Але шпигун зараз ще крутиться біля вашого маєтку. Допитати його не важко.

- Ти йолоп, якщо не знаєш, які люди служать у пана Баселара! – відповів герцог. – Ми можемо закатувати його до смерті, але він жодного слова не скаже. Просто прослідкуй за ним.

На цьому їхня розмова була закінчена. І того ж вечора пан Лабонт одержав доповідь, що людиною, яка найняла людей пана Баселара, була дочка генерала.

Такого повороту подій Домінік не очікував. Він міг би припустити, що дівчина їм зацікавилася, тому й відправила шпигунів. Але з такої причини наймати професіоналів, то на неї не схоже. А ось те, що пані Белтрам якимось чином пов'язана із нападом на нього, цілком можливо.

Відчувалась у ній якась небезпека. Але щоб піти на вбивство, потрібно мати вагомі причини. Дурниця, що трапилася на імператорському прийомі, ніяк не могла стати приводом.

Тоді що? Як і коли він міг перейти дорогу чудовій войовниці? Не може вона бути настільки зіпсованою, щоб мститися за той єдиний поцілунок?

Вивчаючи фігурки на її столі, він подумав, що цю леді краще мати у союзниках.

Хоча від однієї думки про те, що доведеться з нею повоювати, серце герцога затремтіло в передчутті і навіть захваті. Давно він не отримував такої насолоди від гри.

- Які цікаві у вас шахи! - сказав він з особливою інтонацією. - Може, зіграємо?

Підняв голову і чарівно посміхнувся. Він знав, що його усмішка діє на дівчат безвідмовно.

- Вже пізно! – була йому холодна відповідь, і погляд такий самий байдужий, навіть нудьгуючий. – Скоро повернеться моя служниця. Я не хотіла б, щоб вона злякалася, побачивши вас тут!

- Ви дуже бліді! Я налякав вас? - Домінік відразу помітив нездоровий колір обличчя, але списав все на свою раптову появу, зараз вона справді виглядала занадто болісно.

- Ні! - відмахнулася вона. – Мене не так просто…

І, не домовивши, зненацька, почала завалюватися набік.

Герцог встиг підхопити дівчину в останній момент.

- Красуні, звичайно, падали в мої обійми, але щоб непритомніти – таке вперше! - він підняв пані Белтрам на руки і дбайливо відніс на ліжко.

Її тіло було гарячим. Домінік насупився. То не була проста лихоманка від хвилювання чи легкого нездужання. Пані Белтрам виявилася серйозно хворою. І в такому стані вона ще вмудрялася з ним розмовляти.