Глава 52

Останні слова Ліннея ледь вимовила, щосили стримуючи регіт, що рвався назовні. У неї навіть очі почервоніли від зусиль, довелося стиснути губи, щоб не образити недоречним сміхом високородного пана.

- Нічия! - несподівано промовив герцог і, посміхнувшись, вклонився. - Сьогодні визначний день! Радий знайомству з прекрасною пані Белтрам!

- Дякую! Це честь для мене! – так само чемно озвалася дівчина, дивлячись йому в очі.

Після, більше не промовивши ні слова, молодик пішов геть.

Раптом її ніби відром холодної води облило від поганого передчуття. Веселощі зникли так само швидко, як і прийшли.

«Все-таки ворог!» - дивлячись услід герцогу, думала вона, не розуміючи, чому всередині з'явилося це неприємне почуття.

Нарешті можна було розслабитись. Тільки в цей момент вона відчула, що через перенапруження вся спина стала мокрою від поту. Вона ніби знову поринула в минуле життя, де треба було тримати обличчя щохвилини, не послаблюючи пильність навіть перед слугами.

- Що трапилося? - обережно запитала її подруга, заглядаючи схвильовано в очі.

- Мені приготували пастку! - чесно відповіла Ліна, правда, не вдаючись у подробиці.

"Треба терміново знайти Уллу!"

Вона згадала події, що сталися в павільйоні, і мимоволі торкнулася пальцями губ. Цей красень настільки нахабно і безсоромно її поцілував. Тієї миті на неї обрушилася така буря емоцій, що дівчина застигла, немов статуя, від болю, що пронизав, боячись поворухнутися.

"Гордор Крегаст ніколи мене не цілував!" – ця думка пропалила розпеченим вугіллям серце.

За все їхнє спільне життя він приходив до неї в спальню так рідко і йшов так швидко. То не були обійми люблячого чоловіка, то був лише борг, який їй сплачував імператор. Та й то зовсім неохоче!

Стало боляче за себе дурну і наївну, яка весь час чекала, коли він обернеться і побачить її любов і відданість.

Якби цієї миті дочку генерала побачив герцог, що пішов, він би жахнувся того болю, що спотворила її красиве обличчя.

Але то була лише мить. Наступної Ліннея вже взяла себе в руки.

Вона глянула в той бік, куди втік син герцога Лабонта.

Радник імператора тим часом все ще відданий своєму правителю. Але смерть сина повністю перекреслить роки його правильної служби. Мабуть, Гордор Крегаст особисто підніс герцогу новину у тому, що загибель його спадкоємця - справа рук імператора. З цього моменту і почалося його сходження на трон.

Якщо запобігти смерті сина, радник не переходитиме на бік третього принца.

Тієї самої хвилини, коли їй прийшла ця думка в голову, вона ясно зрозуміла, звідки взялося погане передчуття.

«Сьогодні! Це станеться сьогодні!» - вона ясно згадала, що герцог-молодший загинув, повертаючись із прийому у імператорського палаці.

Ось що вона побачила у його прощальному погляді! Смерть уже переслідувала юнака.

“Я це роблю не тому, що він мене поцілував! Просто я повинна зупинити Гордора Крегаста! - Ліннея різко підвелася .- Олівера, я згадала про термінову справу! Мені треба зараз же знайти свою служницю і покинути палац! Попередь про мене мадам Лунд!

– Але? – подруга хотіла почути хоч якісь пояснення про раптову появу та прохання не видавати її, тільки не встигла сказати й слова.

Дівчина так швидко втекла, що Олівера лише сумно зітхнула їй навздогін. Вона була далека від усіх інтриг і підступних пригод. І зараз трохи заздрила сміливості подруги. Якби вона була сміливіша – теж пустилася б у якусь авантюру.

Ліннея ще не встигла покинути сад, як назустріч їй вибігла Улла.

- Пані! - з криком кинулася вона до господині. - З вами все в порядку? Ви не постраждали? Я так злякалася!

Слова зі служниці лилися суцільним потоком.

- Зі мною все добре! Ідемо швидше! - перервала її дочка генерала. - Дорогою мені все розкажеш!

По дорозі з палацу служниця їй розповіла, що коли вона підійшла до глечика з водою, її несподівано вдарили, і дівчина знепритомніла.