Глава 50

- Що ж, коли все відкрилося, ми підемо! - заявила Таліта Фаріас, і тільки було повернулась, щоб піти, як її зупинила Ліннея.

- Не так швидко! - промовила вона, холодно глянувши на колишню обвинувачку. - Ви стверджували, що запах стане непорушним доказом провини! Отже, це пані Анрі була наодинці в кімнаті з паном Лабонтом!

"Шах і мат!" - дочка генерала переможно посміхнулася.

Дівчина давно вже згадала події, пов'язані з подарованою пляшечкою парфумів. Тоді сталося майже те саме, тільки головною героїнею історії стала дочка господині Палацу Наречених. Чимось вона завадила пані Фаріас, і та таким чином усунула бідолаху. Слідом за дочкою з ганьбою вирушила геть і сама пані Бригіта Лунд.

У цьому житті об'єктом для підлих витівок стала дочка генерала. Тільки вона була дуже міцним горішком, який не по зубах розпещеній пані Таліті.

Ліннея надушила хустку цими духами перед поїздкою до палацу, саму пляшечку подарувала пані Анрі. Ретельно загорнула "страшний доказ" у щільну тканину, щоб запах раніше часу ніхто не зміг вловити. Коли ж йшла до павільйону для гостей, дістала хустку, а там непомітно впустила її на підлогу, і поки герцог зволили її цілувати, одним спритним рухом ноги, заштовхала її під ліжко.

Прибігши до озера, гарненько вимила руки, щоб повністю позбутися ненависного аромату. І навіть протерла їх олією лаванди, що носила з собою у мішечку за поясом.

Зараз Ліннея веселилася від душі.

Повисла незграбна тиша. Усі обличчя раптом обернулися до нещасної пані Анрі. Та тільки й могла злякано озиратися та блимати очима, не розуміючи, як потрапила в цю страшну колотнечу.

- Але пані Анрі весь час була з нами! Вона не могла опинитись у павільйоні! – знайшлася несподівано Таліта.

- Пані Белтрам так само весь час сиділа зі мною біля озера, - несподівано заступилася за дочку генерала Олівера, яка мовчала до цього. - Але це вам не завадило звинуватити її!

Всі погляди звернулися до скромної дочки міністра церемоній. Та у відповідь дивилася настільки відкрито і чесно, що в її словах ніхто не міг засумніватися. Та й репутація була у дівчини бездоганною, їй повірили беззастережно.

Тільки сама дочка генерала глянула на неї з приємним здивуванням: «Я завжди знала, що ця невинна квіточка не така проста».

Знов запанувала незручна мовчанка.

Тепер пані Фаріас почувала себе не у своїй тарілці. Їй хотілося скоріше звідси втекти, щоб не бачити засуджуючих і глузливих очей, що оточували.

- Думаю, це непорозуміння! - спробувала вона заступитися за подругу, дивлячись на ту з такою ненавистю, що могла б спопелити. - Ми, мабуть, помилилися!

Процідила вона крізь зуби.

- Але пані Фаріас стверджувала, що цей запах унікальний і єдиний у своєму роді! Як ви могли помилитися?

Ця фраза позбавила дару промови дочку першого міністра. Їй кинули в обличчя її слова, подітися було нікуди.

- Схоже, пану Лабонту доведеться взяти відповідальність за те, що сталося, - тепер удар Ліннеї був спрямований на Домініка Лабонта. Від її помсти ніхто не втече. - Щоб не залишити плями на репутації пані Анрі, він має на ній одружитися!

По рядах дівчат і літніх дам пройшов подих здивування та розпачу. Вони жахнулися, що такий бажаний наречений виплив у них прямо з-під носа. Деякі дівчата засмутилися від того, що самі не придумали такий простий спосіб отримати собі самого герцога.

У кожної в голові в цей момент визрів свій план і тисячі способів перешкодити шлюбу, що планується на їхніх очах.

І тільки сама пані Анрі раптом побачила в тому, що сталося для себе дуже вигідний результат. Її очі загорілися, вона закусила губу, щоб не посміхатися і не виглядати легковажною особою.

Герцог не промовив жодного слова, скандал перейшов на інший рівень. Засуджувати молодого джиґу ніхто не наважився, та й хто що скаже синові самого радника імператора.

Далі конфлікт нехай вирішують зацікавлені сторони. Літні леді, більше не бачачи приводу залишатися у компанії молоді, пішли.

Тільки Таліта Фаріас все ще кипіла від злості.

Домінік, який весь цей час був лише глядачем, потрапивши під перехресний вогонь десятків очей, ні краплі не зніяковів. Навпаки, він став ще веселішим і безтурботнішим, ніби все це його зовсім не стосувалося.

Поки оточуючі намагалися прийти до тями, він легкою ходою підійшов до дочки генерала.

- Я помітив, що ви були дуже захоплені книгою. Мабуть, цікавий твір. Як називається? – герцог був упевнений, що дівчина до їхнього приходу не встигла прочитати назви.

Щоб сюди з павільйону дістатися так швидко, треба не просто знати всі доріжки, що ведуть до саду, але й таємні стежки, які використовують тільки слуги, і деякі надто обізнані пани.

Дочка генерала точно не могла мати таких знань, бо вперше в палаці. А значить, вона з'явилася до озера всього на мить раніше шукачів, майстерно встигши набути задумливо-спокійного вигляду.

У її чудових акторських здібностях Домінік не сумнівався ні краплі.