Глава 47

Удвох із служницею вони дійшли до гостьового павільйону.

- Тут! – сказала супроводжуюча, показуючи рукою на двері.

Вона відчинила, пропускаючи пані вперед. Перш ніж увійти, Ліннея озирнулася на дівчину і тихо промовила:

- Я добре запам'ятала твоє обличчя! – від цих слів служниця злякано на неї поглянула, те, що й потрібне було пані Белтрам. Вона хижо посміхнулася і додала: - І я дуже злопам'ятна!

Побачивши, що дівчина від жаху зблідла, Ліннея зробила крок усередину.

Не встигла вона зробити й кількох кроків, як двері за спиною зі стукотом зачинилися. Почувши характерне клацання, дівчина зрозуміла, що її закрили на замок.

Більше не гаючись ні хвилини, пройшла в покої.

Убога обстановка з одного столу, стільця та розкішного ліжка говорила про те, що ця кімната - гніздечко для побачень.

Вона не дуже здивувалася, побачивши перед собою герцога Лабонта. Він обернувся і теж здався зовсім не здивованим.

«А ось і пастка!» - зітхнула Ліна. Якщо хтось виявить її наодинці з чоловіком, репутації прийде кінець.

- Пані Белтрам! Ви прийшли?! - промовив чоловік, підходячи до неї ближче.

Ліннея мовчки розглядала його гарне обличчя, відчуваючи розчарування.

- Я казав вам, що у вас дуже прекрасні очі?! - продовжив він, ставши настільки близько, практично торкаючись її своїм тілом. – Тільки вони холодні, наче озера, вкриті льодом. Ви хочете заморозити мене?

Додав жартівливо, повівши плечима, ніби й справді здригнувшись від холоду.

Дівчина знову нічого не відповіла, лише не зводила з нього погляду.

Хоч сама вона була зовсім не низького зросту, герцог височів над нею мало не на голову. Щоб бачити його очі, доводилося високо піднімати підборіддя.

- Ви мені не дали минулого разу домовити: ваші ніжки просто краса! Вони будуть чудово виглядати на моїх плечах!

Герцог сподівався, що вона нарешті збентежиться, почервоніє. Не дочекавшись жодної реакції, підняв одну брову здивовано.

Так реагувати могла або жінка, вже добре обізнана про любовні втіхи, або невинна дівчина, яка нічого не зрозуміла.

У нього виникло дике бажання зруйнувати цей крижаний спокій.

Схопивши дівчину однією рукою за талію, іншою - притримуючи за потилицю, ніжно провів по її губам своїми.

Ліннея навіть не думала чинити опір. Вона не очікувала, що у цього нахабника вистачить сміливості на непристойні дії.

Але яке ж було її здивування, коли цей пройдисвіт почав пристрасно її цілувати.

Серце забилося з такою силою, що дівчина відчула його стукіт у своїх скронях. Голова пішла кругом чи то від випитого вина, чи то від почуттів.

У цей момент зовні почувся гомін. Хтось наближався до павільйону.

Дочка генерала відштовхнула чоловіка і гнівно глянула на нього.

- Виявляється, ці очі можуть видавати не лише лід, а й вогонь! – посміхнувся той.

Їй хотілося його спопелити одним поглядом. Але часу зовсім не залишилося, вже чувся звук замку, що відкривався.

У два стрибки Ліннея опинилася біля відкритого вікна, яке побачила ще коли увійшла. Далі вона вистрибнула з нього зі спритністю мисливця за перлами, що пірнув у воду.

Її сукня ще майнула у вікні, коли в кімнату ввалилася ціла юрба дівчат і дам на чолі з Талітою Фаріас.