Глава 41

Ліннея підвела голову.

- Так, це дивно! - простягла справді здивовано. У минулому житті це вона, разом з усіма, отримувала прості листи. Персональних запрошень нагороджувалися одиниці.

– Принцям дуже сподобався ваш танець! - продовжувала, з обожненням дивлячись на господиню, Улла - Вони попросять вас повторити його в палаці?

- Попросять! – погодилась з нею задумливо пані. – Приготуй мої мечі та сукню, яку я замовила у Жужу.

- Пані Белтрам! – несподівано покликали від порога, і до кімнати зайшла літня служниця. – Пані Лунд направила до вас дівчат, щоб допомогти одягнутися до прийому та зробити необхідну зачіску.

- О! - обізвалась Ліннея.

Про зачіску вона зовсім забула. Адже в цей час її Улла ще не вміла робити високих зачісок, що належить носити шляхетним леді в палаці. Неможливо все стримати в голові, такі дрібниці забуваються.

- Подякуйте від мене пані Бригіті за турботу! - подякувала вона з поклоном.

Все-таки їхня розмова не пройшла даремно. Господиня палацу тепер прихильна до скромної вихованки.

 - Після прийому я навідаю її особисто, щоб висловити свою вдячність.

На час виїзду в імператорський палац біля воріт зібралася низка карет, починаючи від розписаних золотом і прикрашених гербами найбагатших сімей і закінчуючи простенькими каретами, що надавав Палац Наречених.

Ліннея разом зі своєю служницею сіли в карету, що належала родині Белтрам. На ній красувався лише герб сім'ї на темному тлі, що також викликало засудження у інших дівчат.

- Генерал Белтрам зовсім не дбає про свою дочку! - ляпнула якомога голосніше Таліта Фаріас групці своїх шанувальниць, ті єхидно захихотіли.

Після того, як вони дізналися, хто отримав індивідуальні запрошення на прийом, не пропускали нагоди принизити дочку генерала.

«Зовсім ще діти!» - подумала Ліннея, відкидаючись на подушку.

В імператорському палаці їх прийняли привітно, лише на в'їзді вийшла затримка: зі зброєю в'їзд до палацу було заборонено. Дівчині довелося залишити свої мечі в кареті.

- Як же так? - спитала її тихенько служниця. – Як ви перед імператором танцюватимете?

- Не хвилюйся! Когось пошлють по них! - заспокоїла її Ліннея, але сама вона відчула занепокоєння.

Піднімаючись, на кам'яних сходах палацу помітила опалі білі пелюстки квітучої вишні. Немов сніг, що випав. На неї мимоволі наринули спогади. Останні миті свого життя тоді теж почав падати сніг на землю, залиту кров'ю вбитих нею солдат. Знову гіркота затопила її серце. Ніколи дочка генерала не вбивала своїх людей, імператор змусив її це зробити. Ненависть до нього спалахнула з новою силою.

Імператорський палац постав перед нею таким самим, яким імператриця Белтрам його пам'ятала у своє перше відвідування. Навіть щербинки на камінні від часу. Все було дуже знайоме.

Пізніше, зійшовши на престол, вона веліла все тут переробити: розбила садок та оновила доріжки, всередині провела капітальний ремонт.

Для коханого чоловіка вона хотіла зробити палац затишним та прекрасним. А щоб іноземні гості могли захоплюватися його пишністю, працювала над прикрасою довгі роки. Це було так давно, коли вона ще думала, що кохана.

Дівчат провели до головної зали, де вже збиралися гості, та розсадили по місцях. Дехто пішов за столики до своїх родин.

Честь бути присутньою на імператорському прийомі випадала далеко не всім чиновникам.

Поруч із імператорським троном по ліву сторону сиділи наслідний принц Гордор Гунігель і другий принц Гордор Ейсан. Праворуч - радник імператора та інші чиновники.

Коли увійшли вихованки Палацу Наречених, всі погляди звернулися до їхнього боку.

Таліта Фаріас демонстративно пройшла до місця, де була сім'я першого міністра. Під захоплені погляди, зітхання та перешіптування вона граційно сіла.

Вона вважалася найзавиднішою нареченою, ще й була диво яка гарна. Серця багатьох молодих людей забилися швидше.