Глава 40

Наступного дня Ліннея познайомилася з дочкою міністра церемоній Оліверою Дініс. Це була чуйна і скромна дівчина з тихим неконфліктним характером. Вона перша вийшла заміж із мешканок палацу.

Ліна із задоволенням минулого разу проводила її до воріт. Це було правильно, що така доброчесна і мила дівчина раніше за інших знайшла свою сім'ю.

Дочка генерала постійно сідала з нею поруч, на всіх заняттях. Невдовзі дівчата потоваришували.

Ліннії легко було подружитися навіть з самими нелюдимими людьми, і не тільки через те, що вона мала добрий характер, а ще й тому, що вона вже знала всі їхні секрети, надії та захоплення.

Іноді вона відчувала себе злим персонажем жіночого роману, бо легко завойовувала будь-яку довіру, користуючись своїми знаннями.

«Краще бути злодійкою! - вирішила вона. – Доброю я вже була. Досить!»

Щодня її шпигуни приходили та уходили, приносячи нові відомості.

Як тільки готові шахи доставили, Ліннея того ж вечора виставила кілька фігур на дошку і довго сиділа в задумі, роздивляючись і переставляючи їх.

Улла в такі моменти не заважала, лише дивувалася, відколи пані полюбила грати сама з собою. Зазвичай, вона не сідала за цю гру без хорошого суперника. Найчастіше грала з батьком.

В останні місяці вона дуже змінилася, стала задумливою і мовчазною, наче вирішувала складні завдання в голові.

Служниці так хотілося бачити свою пані знову веселою і безтурботною, але такі миті зараз траплялися все рідше і рідше.

Того ж дня прийшов Лейф Оберг і забрав свою сестру до імператорського палацу. Назад вона вже не повернулася.

Як Ліннея й припускала, третій принц зробив дівчину своєю наложницею, а її брат одразу отримав статус офіцера.

Тільки тепер ці двоє служать Гордору Крегасту, а їхня відданість належить їй.

Дочка генерала взяла зі скриньки ще дві дерев'яні фігурки і поставила на шахівницю, поруч із фігурою короля. В одній вона була точно впевнена, а другу залишила як запасний варіант.

За кілька днів привезли всі замовлені сукні. Ліна була дуже задоволена і довго хвалила юну майстриню. А потім запропонувала зняти для неї будинок на центральній площі, щоби дівчина могла відкрити власну лавку і ні від кого не залежати. Майбутня мадам Жужу поки що відмовилася, злякавшись. Але Ліна не збиралася відпускати її просто так. Вона знала, що зачепила найпотаємніші струни майстрині, і через час посіяні зерна сумнівів обов'язково проростуть і дівчина прийде до неї.

До кінця третього тижня до Палацу Наречених прийшли два десятки запрошень на той самий прийом, про який говорили принци після фурорного танцю дочки генерала.

Ліннеї доставили дві листівки: одну від третього принца та другу від наслідного. Дівчина розклала їх на столі і, граючись, почала шукати відмінності.

Обидва запрошення було виконано на гербовому папері. Але на одному стояла печатка спадкоємця, а на іншому лише підпис. Якби Гордор Крегаст побачив її за цим заняттям, він би розлютився саме тому, що на його листівці була відсутня та сама яскрава червона відмітка про приналежність до імператорського трону. Ліна ще не закінчила своєї забави, як у кімнату увійшла служниця.

- Пані! - почала вона з порога. – Там такий ажіотаж підняли від того, що вам надіслали одразу два офіційні запрошення. Інші дівчата обурюються, вони отримали прості листи, навіть без вказівки імені.