Глава 37

Вже прощаючись, Ліннея раптово зробила ще одне ласку нещасній пані Лунд.

- Ваша служниця, та, що подавала чай, - почала вона і мадам вся перетворилася на слух, одразу зрозумівши, що ця дівчина нічого не говорить дарма. - Здається, я її бачила у дворі пані Фаріас, мабуть, вона товаришує з кимось із слуг?

Для господині Палацу Наречених то було чергове відкриття. Вона мало не подякувала вихованці, здогадавшись, що та натякнула на шпигуна в її рядах.

- Можливо! - видавила з себе ледве чутно.

Сьогоднішній день приніс їй надто багато відкриттів та потрясінь. Що то за дівчина? Звідки у ній така сила? Яблуко від яблуні неподалік падає, вона недооцінила дочку генерала. Дівчина виросла ще більш видатною, ніж її уславлений батько.

З цього часу на юну пані Белтрам вона дивилася з побоюванням та повагою. А своє оточення добре почистила від непотрібних осіб.

Повернувшись до себе, Ліннея виявила у дворі сім’ю Лейф, вони з братом мирно пили чай.

- Пані Белтрам! – підскочили брат із сестрою одночасно.

- Пане Лейфе? - Ліннея вдала, що здивована, побачивши охоронця третього принца.

- Пані Белтрам! - підійшов до неї Оберг.

Він був війським, простою і прямою людиною, тому відразу перейшов до справи, забувши про необхідну ввічливість.

- Ви надали мені неоціненну послугу, коли врятували мою сестру. Вже вдруге ви допомагаєте мені. Тоді на дорозі пані не повинна була власноруч перев'язувати мої рани, але ви не гидували простим воїном. І сьогодні!

Молодий чоловік був схвильований, і його мова звучала уривчасто.

- Тепер я у неоплатному боргу перед вами!

-  Який збіг! – продовжувала відігравати свою роль Ліна.– Не знала, що пані Нія ваша сестра! Сідайте!

Вказавши рукою на столик із налитим чаєм, дівчина запросила брата із сестрою продовжити трапезу.

Служниця на цей момент вже принесла для господині подушку і налила в чашку чай.

- Улла, дякую, що потурбувалася про гостей! – коротко подякувала її пані. - Ти можеш бути вільна!

Вона все ж таки дбала, щоб служниця менше знала про її справи. Хоч і довіряла тій повністю, але обставини могли скластися як завгодно, а під тортурами будь-хто заговорить. Тому краще убезпечити і її, і себе.

Далі розмова продовжилася без сторонніх очей та вух. Принаймні так усім здавалося.

Забрати до себе сестру Лейф Оберг поки що не міг, бо сам мешкав у загальних казармах. Тому вирішили, що дівчина якийсь час побуде з пані Белтрам. В цей термін її брат домовиться з Його Високістю і, якщо той виявить милість і йому виділять хоча б невеликий будиночок в окрузі, забере сестру до себе.

Ліннея схвалила цей план, але в неї були свої міркування, які вона не розкривала перед сім'єю Лейф.

Вона знала, що Гордор Крегаст навряд чи відмовиться від своїх планів прибрати до рук військового, зробивши залежним від себе. І це навіть на краще! Нехай третій принц побачить пані Нію і знову забере її до свого гарему. Тут її плани з третім принцом збігаються.

Поки в саду пані Белтрам йшли переговори за філіжанкою чаю, у палаці третього принца так само відбулася цікава розмова.

- У тебе з'явився супротивник! - видав гарний юнак, сидячи на широкому підвіконні і байдуже роздивляючись сад під вікном.

- Противник? - здивувався третій принц, розвернувшись до вікна.

- Так, сьогодні сестру Лейфа увели прямо з-під носа твоїх людей, - красень зістрибнув зі свого місця, підійшов до столу і налив собі келих вина.

– Ах, це? – засміявся Його Високість легковажно. - Мені вже доповіли. Лише нещасний випадок.

Герцог Лабонт-молодший дратував принца своєю неймовірною красою. Поруч із ним він сам здавався надто простеньким.

Але за гарною зовнішністю ховався хижак дуже небезпечний. До того ж він вів безтурботний спосіб життя, був волелюбний і некерований. Крегаст його трохи побоювався, за що теж ненавидів.

Домінік Лабонт глянув на третього принца, примруживши очі і сховавши зневажливу усмішку.

- Я б на місці Його Високості не був таким безтурботним, - ліниво простяг герцог, знову забираючись на підвіконня, тепер уже з келихом вина.

Принц вдихнув на повні груди, заспокоюючи себе і скидаючи роздратування.

- Я вже знаю про подробиці. Смію тебе запевнити, дочка генерала не має до цієї справи жодного стосунку. Вона лише кілька днів у столиці. Що провінціалка може знати?

Він перервався, змахнувши рукою, ніби на подальше не варто було витрачати слова.