Глава 36

Сувора Бригіта Лунд поблажливо вислухала її вибачення і прийняла невеликий презент як даність. Але тільки-но Ліннея заговорила про заняття військовим мистецтвом, та знову категорично відмовила.

- Де це чути, щоб мої вихованки поводилися немов... бійці? - вона хотіла видати слівце образливіше і зліше, але, дивлячись у спокійні й холодні очі підопічної, раптом відчула незрозуміле хвилювання, і в останню мить передумала.

Подивившись на подарунок від дочки генерала, вона трохи пом'якшила свою відмову.

- Я чула про вашу вчорашню виставу, тому для вас призначила додаткові уроки танців.

Додаткові заняття були привілеєм, але Ліннеї вони не мали ніякого значення.

«Якщо не хочете по-доброму…» - усміхнулася дівчина, дивлячись прямо в очі благородній дамі, що саме по собі було неввічливим. Вихованки мали скромно тримати очі до низу.

Від цієї усмішки пані Лунд стало не по собі. Вона зненацька відчула, що перед нею не юна наївна дівчина, а сама імператриця, ще трохи – і її голова полетить із плечей. Звідки з'явилося це незрозуміле та дивне почуття, вона навіть після відходу дівчини не могла зрозуміти.

- Дякую за вашу турботу! Як шкода, але я навряд чи зможу опанувати мистецтво танцю, - сказала дочка генерала і, зробивши невелику паузу, додала все з тією самою посмішкою. - Можливо, буде краще, якщо мадам дозволить мені займатися мистецтвом вишивки разом із пані Гунілою Абес, вона така мила та вихована дівчина, спілкування з нею піде мені на користь! Часом чи не рідня вона вам по материнській лінії?

Такі, здавалося б, прості слова, сказані байдужим тоном, раптово пронизали серце Бригіти сильніше стріл, немов уламки гострого льоду, впиваючись з диким болем.

Мадам завмерла, ніби перетворившись на кам'яну статую з величезними очима, невірним поглядом пронизуючи дівчину, що сиділа навпроти. Невже та знала її таємницю?

Це питання застигло на нещодавно зарозумілому обличчі господині Палацу Наречених.

Ліннея не просто знала, в минулому житті вона спостерігала, як мадам Так вигнали з її посади, коли таємниця стала відома імператорській вдові, тій самій, що курирувала Палац.

Все виявилося просто та банально. Бригіта Лунд була вихованкою монастиря і не могла мати дітей. Проте пані Гуніла Лунд – її дочка. Яким чином пані Лунд вдалося приховати від усіх цей факт і навіть дати дочці дівоче прізвище своєї матері, невідомо. Але що таємниця відкрилася і виявилася найбільшою ганьбою у житті жінки – це факт. Цього разу дочка генерала планувала допомогти бідолашній приховати секрет і по-тихому видати пані Гунілу заміж, щоб репутація Бригіти залишилася чистою.

Вона пам'ятала, хто приклав руку до знищення репутації мадам. Їй не було ніякої справи до самої дами, та й теплих почуттів до неї Ліннея ніколи не мала. Але господиня палацу їй знадобиться у майбутньому.

Поки дівчина пильно дивилася на пані Лунд, у тієї з лиця зійшли всі фарби. Вона зблідла, ніби була в непритомному стані. Дочку генерала зовсім не зачепили її душевні метання.

Нарешті, жінка сяк-так зібрала своє самовладання і вимовила вимучено:

- Не думаю, що такій енергійній особі підійде вишивка. Ви маєте рацію, краще вам зайнятися бойовими мистецтвами! Я розпоряджуся, щоби все підготували.

"Розумна жінка!" - похвалила про себе господиню Ліна.

- Дякую Пані Лунд! – ввічливо вклонилася вона. – Ви дуже мудрі! Звичайно ж, мені не всидіти за вишивкою. Та й пані Гуніла така чарівна, що незабаром точно вийде заміж і покине це тихе місце!

Вона дала тонкий натяк господині, що варто якнайшвидше влаштувати життя своєї доньки, інакше вони обидві можуть поплатитися.

Бригіта Лунд знову стала вся біла, наче стіна за її спиною, сприйнявши слова як загрозу.

Але Ліннея продовжувала тепло посміхатися, і та трохи розслабилася.

Дівчина не була їй ворогом, але мадам могла неправильно зрозуміти її слова. Втім, Ліну це мало турбувало. Вона запропонувала гарний вихід, і треба бути безглуздим, щоб ним не скористатися.