Глава 28

Дівчина знайшла рішення, прийнятне для неї, але приголомшливе для вищого суспільства.

«Ви казали, що я дикунка і мужланка?! - з іронією запитала вона подумки, замисливши витівку. – «Неотесана дівчина та селючка»? Що ж, я покажу вам, як діють такі дівчата!»

Вона підійшла до краю калюжі і зняла свої туфельки. Повисло гробове мовчання. Жодна з дівчат не могла навіть у страшному сні собі уявити таку картину, щоб роззутися перед чоловіками.

Молоді люди завмерли в передчутті.

Це було не все!

Ліннея підхопила взуття, задерла спідниці не просто вище за щиколотки, що вже вважалося непристойним, але показавши свої гарні гомілки.

Потім сміливо пройшла через калюжу, на своє задоволення загребаючи воду гарними ступнями, ніби вона була не посеред палацового двору в оточенні людей, а на дикому озері в самоті.

Її ніжки завжди були гарні, стрункі, з вузькими щиколотками, рівними пальцями. Навіть імператор, незважаючи на всю його ворожість, милувався ними. Нині їх зміг бачити майже весь імператорський двір.

Коли вона подолала перешкоду, на її обличчі грала переможна посмішка.

Думаєте, пустувати люблять тільки діти та юні особи? Хоч би як! Саме похуліганити найбільше люблять зрілі панянки. Вони б і проказували днями безперервно, але, на жаль, оточення, діти, чоловіки - все було проти!

Її хода супроводжувалася захопленими криками молодих людей та обуреними вигуками леді. Одні вихваляли її хоробрість і кмітливість, тоді як інші соромили за недотримання пристойності та незнання етикету.

«Чого ще чекати від села?!» - хихикнула бешкетно Ліннея. Вона й не підозрювала, який справила у суспільстві фурор. Після цього випадку, всі молоді люди столиці говорили про неї, часто вставляючи слова «смілива», «неординарна», «промениста» та ще й «красуня»!

За її витівкою спостерігала ще одна пара пронизливих очей. Юнак зручно розташувався на даху і з саркастичною посмішкою стежив за тим, що відбувалося.

Він єдиний помітив знак, який подала одна з дівчат слугам, щоб ті перекинули бочку з водою.

А потім бачив, як та ж дівчина з люттю тупала ногами, злившись, що її трюк не вдався. І та, кому призначалася порція зневаги та глузувань, вийшла, як кажуть, сухою з води і навіть витягла з цього користь.

"Тут стає цікаво!" - протягнув він загадково в простір. При цьому його красиві очі, через які втрачали свідомість навіть найстійкіші дівчата, примружилися, вишукуючи в натовпі знайомі обличчя.

Щось для себе побачивши, юнак посміхнувся, підтверджуючи свій здогад. Після швидко скочив на ноги, перебрався на інший кінець даху і звідти спустився вниз по гілці розкутого дерева.

Потім, накинувши розкішний плащ, повернувся до Палацу наречених через центральний хід.

Поки інші дівчата були шоковані її витівкою, Ліннея перша увійшла до зали, де проводилися заняття з танців. Танці вона терпіти не могла ще за минуле життя. Всі її рухи, як би дівчина не намагалася виконати витончено і жіночно, виходили по-чоловічому чіткими і плавними, немов вона не танцювала, а боролася. У цьому залі всі її уроки супроводжувалися насмішками та знущаннями.

Дочка генерала окинула поглядом холодну залу. Нічого не змінилось. Гладка кам'яна підлога для зручності танців. Музиканти за ширмою, що налаштовують інструменти. Уздовж стін лави в два ряди, де розташовувалися глядачі. І подушки біля третьої стіни, звідки учениці мали слухати науку витончено і легко рухатися в такт музиці.

Незабаром зал почав заповнюватися людьми. Цього разу, окрім учнів, входили і молоді люди. Ліннея сіла в самий куточок, щоби менше привертати до себе уваги.

Але, на жаль, після її славного ходіння по воді погляди всіх присутніх так чи інакше зверталися до фігурки, що скромно сиділа на самоті.

Неодноразово ловлячи погляд третього принца, дівчина спохмурніла. Його зацікавленість починала дратувати. Пам'ятається, у минулому житті Його Високість звернув на неї увагу лише коли зібрався одружитися та привласнити армію Белтрам. До того її ніби не існувало.

"Що зараз змінилося?" - його пильна увага злила.

Третій принц не залишив наміру одружитися з дочкою генерала Белтрам? Треба зробити так, щоб це бажання в нього геть-чисто пропало! Тільки зараз ще зарано. Треба підігрівати в ньому впевненість, що вона нікуди не подінеться, щоб він не почав діяти. Нехай його спокій триває настільки довго, наскільки це можливо.