Глава 17

Впоратися з дівчатами, що зарвалися, було непростою справою, і все ж Бригіта примудрилася поставити свій авторитет на такий рівень, що навіть дочки міністрів і принцеси ставилися до неї з повагою, а часом і побоювалися.

Тільки юній Ліннеї вона не здавалася такою вже страшною: вона у військових походах і не таких побачила. А вже її батько яким грізним міг бути! Навіть здорові чоловіки перед ним тремтіли. Тому дівчина ні краплі не зніяковіла під поглядом старої леді і бадьоро пройшла за нею.

Її привели в той самий будинок, що вона займала і в минулому житті. Зайшовши всередину, дівчина озирнулася. Все було так само, як вона пам'ятала. Скромні, але дорогі меблі та предмети побуту, нічого зайвого. Тоді їй цей будинок після наметового містечка і казарм здався чи не палацом, вона захоплювалася кожною річчю, кожною картиною та кожним килимком.

Нині ж дівчина скромно посміхнулася і ввічливо промовила:

- Дякую! Все гранично зручно та комфортно влаштовано. У пані Лунд чудовий смак!

Бригіта здивовано підняла одну брову. Здається, Його Високість надто перебільшив неосвіченість дочки генерала, наполягаючи, що вона не має жодних манер і непристойно вільну поведінку.

Старша пані зараз спостерігала виховану та шанобливу леді. Ще б переодягнути її в сукню, так вона дасть фору за своєю граціозністю та витонченістю багатьом придворним дамам, хоча тих з дитинства муштрували най прискіпливіші вчителі та наставники.

Слуги тим часом занесли речі, із якими приїхала дочка генерала. Їх було не так багато, що здивувало господиню. У дівчини не може бути такий убогий гардероб. Сім'я Белтрам вважалася однією з найбагатших родин країни. На її думку, генерал мав одягнути єдину дочку в золото і дати з собою десятки скринь з дорогими тканинами. Ті, хто буде представлений принцам та іншим претендентам, повинні виглядати відповідно.

- Розташовуйтесь! - видавила з себе пані Лунд, але, не витримавши, перепитала, після того як останній слуга вийшов. - Це все?

Вона вказувала на речі, складені у кутку.

- Так! – просто відповіла Ліннея. Вона ледве стримувала сміх. Минулого разу сувора дама так само зневажливим поглядом окидала її пожитки.

Тоді їй було дуже соромно і хотілося розповісти, що батько дуже добре про неї піклується і вона має багато захованого в речах срібла.

Зараз лише посміхнулася. Нині вона не витрачатиме срібло на будь-яку нісенітницю на кшталт суконь і прикрас. Гроші підуть на найважливіші справи. Такі, як підкуп чиновників та придбання союзників.

- Скоро вам принесуть вечерю. Якщо щось знадобиться, можете знайти мене в головному будинку! – не знаючи, що ще сказати, вирішила йти Бригіта.

- Так, ідіть! - відповіла з такою гідністю дівчина, що у старшої пані очі полізли на лоб.

На мить їй здалося, що перед нею сама імператриця навіть озноб пробіг по шкірі.

Вона струснулась, скидаючи з себе ману, і поспішила геть.

Поки Улла розпаковувала речі, щоб влаштуватися на нічліг, Ліннея оминала свої володіння на найближчі кілька років. У пам'яті випливали солодкі спогади. Це було те місце, де вона вдавалася до мрій, де любила, будувала повітряні замки про своє щасливе життя. Тут пройшли найкращі роки її юності. Незважаючи на всі негаразди, це був непоганий час.

У саду зацвітали вишні, обволікаючи все довкола ніжним весняним ароматом. Ніби проголошуючи початок нового життя.

У двір увійшли дві служниці, доставляючи пізню вечерю. Одна з дівчат уже збиралася поставити миску з кашею на стіл, коли Ліннея різко її перервала.

- Стійте! - холодно промовила вона, і ті завмерли, зі здивованими обличчями обернувшись до неї. - Вас хтось підкупив, щоб завдати шкоди здоров'ю дочки генерала Белтрам?

Вона спеціально підвищила голос, коли вимовляла ім'я батька, вимовляючи фразу крижаним загрозливим тоном.

- Ні! Пані?! – миттєво злякалися служниці. Їх тіла вкрилися холодним потом від страху. Таке звинувачення одразу вело до суворого покарання, а то й позбавлення життя. - Що ми зробили не так?

- Хіба ви не знаєте, що холодна каша шкодить здоров'ю? - запитала Ліннея, окинувши бідолах гострим поглядом.