Частина третя. День другий

15 жовтня, вівторок

   В голові каша. У обох. От тільки Христя, на диво, продуктивніше з нею бореться і насолоджується своїм сніданком в кафе. А Іннині вафлі стоять недоторкані.

- Все ок? – запитала Христя. Інна вийшла з трансу.

- Що?

- Ти навіть не глянула на тарілку.

   Інна взяла виделку, опустила погляд на вафлі, але на більше на наважилась.

- Як ти можеш бути такою спокійною? - сказала Інна. – Сьогодні вночі ми дізнались, що в Роми була депресія, нав’язливі думки…

- Якщо в нашій команді буде дві панікерші, то ми нічого не дізнаємось. Тим більше я не вірю тому, що ми вчора знайшли. Ну, звичайно, я можу повірити, що Павло збоченець. Але я знала Рому, вона точно не була в депресії і не мала нав’язливих думок. Вона була щасливою. 

- Окей? Тоді що ми будемо робити далі?

- Я піду до психолога по травку сьогодні. Заодно і розпитаю особисто про все.

- Ти будеш вибивати з нього правду? Чи в тебе є план?

- Подруго, чому я маю вічно нагадувати? Моя суперсила – імпровізація, ніяких планів.

   Сьогодні ще один день в школі без Христі. Першим уроком була фізика. Інна, як завжди, мовчки пройшла через ряд до свого місця і стала чекати дзвінка. Оглянулась. Усі уже сиділи на місцях. Погляд Інни натрапив на ряд під стіною. Схоже, в класі народжується нова компанія: Оля подружилась з Іллею і Мартою. Інна ніколи не бачила її такою усміхненою. Вона була щаслива, що хоч і на кінці шляху, не одна знайшла справжнього друга. В клас зайшла Соня. Підійшла до трійки і також поринула у бурхливе обговорення. Інна не вірила своїм очам. Одиночки класу згруповуються. Потім погляд перевівся на ближнє коло. А ось ця компашка точно не дасть повністю здружитись їх класу.

   Завжди є еліта і є такі як Інна. Сьогодні вона одна і її вид з вікна. Він завжди допомагає відволіктись і скоротити час до дзвінка.    

   З каптьорки не очікувано вийшов фізик. За ним вийшла вчителька літератури Мальвіна Юхимівна вся така радісна і усміхнена. Два маразматика в одному закритому приміщенні шкідливо для здоров’я. Тому Мальвіночка без зволікань залишила фізика наодинці. Той демонстративно мовчки показав всьому класу Біблію, поклав книгу на парту.

- До цього перейдемо перейдем пізніше, - сказав він. Майже ніхто не звернув на нього увагу. – Знаєте, я давно уже почав помічати одну річ. Одну дуже неправильну річ. В сучасної молоді занадто багато свободи. Я не буду називати ці вкрай грішні речі, якими ви в тому ж числі займаєтесь. Це стосується тебе, Марто, в першу чергу. Те, чим ти займаєшся, повністю заперечує Писання.

   Марта повільно поклала телефон на парту, не зводячи погляд з фізика.

- Що ви тільки що сказали? – сказала вона.

- Те, чим ти займаєшся це не правильно.

- І чим же я займаюсь?

   Мовчання.

- Давайте, кажіть. Кажіть, що я лесбіянка, - сказала Марта. Фізик зіщулився від почутого.

- Це неправильно.

- Тобто, Писання забороняє вільну любов, але не забороняє лізти в особисте життя учнів.

   Маразматичний дід моментально спохмурнів. Всі присутні розуміли, що слова Марти стосуються не лише її  самої.

- Знаєте, що. Не хочу тратити час на вас. Ідіть до дупи! Мене ви більше тут не побачите, - сказала Марта, схопила рюкзак і вилетіла з класу.

    Перед виходом зловила бридку посмішку Вікторії. О, для неї було насолодою спостерігати, як Марту задирають за орієнтацію. Це був далеко не перший акт булінгу. Це завжди зачіпало за живе. При цьому вона ніколи не переставала говорити.

   Марта ніколи не плаче при сторонніх. На цей раз вона сховалась в туалеті. Лекції фізика завжди давались важко. Цього разу він її добив. Радіє, напевне, як ніколи. Сила з ніг повільно зникала, тому вона опустилась прямо на холодний кахель. Гарячі сльози потекли по щоках. Двері відчинились. Марта моментально відвернула голову і витерла сльози рукавом зеленого светра.

- Це ти… - сказала вона.

- Не очікувала, напевне, побачити мене тут, - сказала Інна і сіла поруч. – Принципи Іллі не дозволять йому зайти в жіночий туалет.

   Марта усміхнулась, але сльози продовжили текти.

- Ти пропускаєш урок, щоб заспокоїти мене.

- Мені не звикати. І без проповідей фізика якось проживу.

- А ти змінилась. Як згадаю, якою ти була занудою. Ще гірше Олі, - сказала Марта. – Я рада за тебе.

- Так, я була ще й якою зубрилою.

- Я тільки що згадала. Скільки разів Вікторія  тебе задирала, а я просто дивилась. Майже ніколи не говорила з тобою.

- Все гаразд. Тобі і своїх проблем вистачало.

- Ми були жахливим класом. Так не має бути.   

   Тиша.

- Пішли звідси, - сказала Інна і підняла Марту з холодної плитки.

   Не встигли двері відчинитись як Ілля кинувся до подруги. Інна з усмішкою дивилась на цю парочку. На її пам’яті, ці двоє дружили завжди. В них щастя на двох, сльози на двох. Еталон дружби.

   Та усмішка Інни протрималась не довго – на горизонті з’явилась Вікторія, яка ціленаправлено летіла на Марту.

- Чого тобі? – сказала Інна.

- Закрийся, - сказала Вікторія. – З тобою я розберусь пізніше…

- Ні, ти послухай мене. Марта не хоче з тобою говорити.

- Як же ти набридла.

   Вікторія майже ляснула Інну по обличчі, але та рефлекторно схопила її за зап’ястя. Натомість ляпас отримала сама Вікторія. Ляскіт рознісся гучним ехо коридором. Всі присутні, в тому числі й  сама Інна, шоковані.

- Ах ти…

- Що тут відбувається?! – сказала зауч, яка вийшла з найближчого кабінету.

   Зауч школи Тамара Степанівна відома своєю рішучістю і безпристрасністю. На цей раз рішучість привела Вікторію та Інну в її кабінет, а безпристрасність допоможе об’єктивно оцінити ситуацію.

   Дівчата всілись перед масивним столом, на якому акуратно лежали стоси паперу і красувалась фігурка бронзового оленя. Поки зауч тупотіла каблуками за їх спинами, Інна розглядала кабінет.  Це був кабінет 5 на 3 метри максимум. На стінах коричневі панелі. За столом стояло велике шкіряне крісло на колесах. Прямо за ним велике вікно, наполовину прикрите темно-рубіновими шторами.