Том 1. Звалище

Том 1. Звалище

ГЛАВА 1. НЕДОСТАТНЄ ЖИВЛЕННЯ

Він не пам’ятав болю. Біль — це реакція нервових закінчень, сигнал про пошкодження білкової матерії. А її більше не було.

Останнє, що зберігав його людський архів пам'яті, було забарвлене страхом: різкий металевий вереск лопнутого троса в цеху №7, сліпуча іскра над головою і коротка, холодна думка: «Запізно». Він навіть не встиг закрити голову руками.

Темрява тривала вічність. Або секунду. Час втратив своє значення.

Потім почалося... завантаження.

Свідомість поверталася не як м'яке пробудження зі сну, а як жорсткий, примусовий запуск складної операційної системи на пошкодженому залізі. Перед внутрішнім поглядом, у порожнечі, побігли рядки коду. Дивно, але він розумів їхню суть.

> ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ ЯДРА [КОНСТРУКТОР]... УСПІШНО

> ПЕРЕВІРКА БАНКІВ ПАМ'ЯТІ... [ПОМИЛКА СЕКТОРА 4-9: ДАНІ ОСОБИСТОСТІ ПОШКОДЖЕНО]

> КАЛІБРУВАННЯ СЕНСОРІВ...

Він спробував вдихнути. Рефлекторно, панічно. Грудна клітка мала розширитися, легені мали втягнути холодне повітря. Але нічого не сталося.

Не було дихання. Не було серцебиття, цього звичного метронома життя, що стукав у вухах у моменти страху. Тиша всередині була оглушливою. Лише ледь чутне, монотонне дзижчання кулерів охолодження десь у глибині торсу.

Він відкрив очі.

Це не було схоже на людський зір. Не було м'якого фокусування. Лінзи оптичних сенсорів різко клацнули, налаштовуючи діафрагму. Світ вибухнув потоком візуальних даних. Картинка була зернистою, у сіро-помаранчевих тонах, перенасичена різкістю.

Поверх реальності спливали напівпрозорі вікна інтерфейсу, позначаючи об'єкти рамками: [Металобрухт], [Невідомий сплав], [Біомаса: відсутня].

Він лежав на спині. Над ним нависало небо — низьке, кольору брудної вати, розірване шрамами зелених блискавок.

Він спробував підвестися. Мозок послав сигнал м'язам, але відгукнулися гідравлічні поршні. Взззз-клац.

Маркус (ім'я спливло в кеші пам'яті, прив'язане до зображення старого пластикового бейджа) повільно підніс руку до обличчя. Він очікував побачити шкіру, бруд, мозолі, сліди мастила.

Він побачив скелет.

Його рука складалася з темних, подряпаних металевих сегментів. Суглоби були відкритими кульковими шарнірами. Замість вен і сухожиль уздовж «кісток» тягнулися пучки різнокольорових проводів у прозорій ізоляції.

Він стиснув кулак. Метал дзенькнув об метал. Жодних тактильних відчуттів. Жодного тепла. Він відчував лише опір матеріалів.

Жах, холодний і раціональний, накрив його. Він хотів закричати, виплеснути цей жах, але спроба заговорити видала лише спотворений статичний шум із пошкодженого вокального динаміка:

— Кхх-ззз...

Перед очима замиготів тривожний червоний символ, перекриваючи огляд:

 СИСТЕМНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

* СТАТУС: Аварійний

* ЖИВЛЕННЯ: 8% (Розрахунковий час роботи: 42 хвилини)

* ІНТЕРФЕЙС: Мережа офлайн. GPS недоступний.

* ДІАГНОЗ: Критичний знос шасі.

Він був машиною. Причому старою, зламаною машиною, яку викинули вмирати.

Він згадав, ким був. Завод. Руки в мастилі. Він не був солдатом, не був героєм. Він був техніком. Він умів слухати обладнання. Він знав, як звучить вмираючий підшипник і як пахне горіла ізоляція.

Тепер він сам був набором підшипників та ізоляції. І його внутрішній діагностик кричав: «Знайди енергію. Ти вимикаєшся. Це кінець».

Його погляд впав на власні ноги. Тонкі, крокуючі приводи, вкриті іржею. Він стояв на величезній купі сміття, а навколо, скільки бачило око, простягався океан металевих трупів.

ГЛАВА 2. ПОДРІБНЮВАЧІ

Звалище було не просто купою сміття. Це був цілий світ, ландшафт якого складався з решток цивілізації. Величезні корпуси розбитих зорельотів стирчали з землі, як хребти мертвих левіафанів. Між ними текли ріки з мастила та хімікатів, що переливалися отруйною веселкою.

Повітря — аналізатори Маркуса розклали його на складники — було насичене оксидом заліза, сіркою та запахом горілого пластику.

Маркус зробив перший невпевнений крок. Гіроскоп у його грудях скажено калібрувався, намагаючись утримати рівновагу двоногої конструкції на хиткій поверхні. Кожен крок супроводжувався скрипом.

> ЗАВДАННЯ: Пошук ресурсів.

Він блукав серед уламків, скануючи все підряд. Більшість деталей були "Мотлохом" (сірий колір в інтерфейсі). Надто іржаві, надто поламані.

Раптом під ногами, біля розчавленої кабіни вантажівки, щось блиснуло.

Маркус нахилився. Його сенсори виділили об'єкт білим контуром. Це був старий механічний набір інструментів. Брезентовий чохол згнив, але всередині лежав розвідний ключ. Важкий, зроблений з якісної хромо-ванадієвої сталі, яка не піддалася часу.

Він узяв ключ. Холодний дотик металу до датчиків тиску на долоні здався йому приємним. Це було щось знайоме. Рідне.

> ОТРИМАНО ПРЕДМЕТ: [Якісний розвідний ключ]

> Клас: Інструмент / Дробильна зброя

> Міцність: 85/100

> Примітка: Аргумент у будь-якій суперечці.

Технік без інструментів — це купа брухту. З ключем він знову почувався майстром. Це дало крихту надії. А потім земля завібрувала.

Спочатку ледь відчутно, потім сильніше. Купи металу почали обсипатися. Система видала попередження про сейсмічну активність, але Маркус зрозумів — джерело вібрації рухалося.

Звук. Низький, скрегочучий, моторошний. Наче велетенські жорна перетирали каміння.