Глава 4 - Сіль

— Ти став більше часу проводити з Ліс. — зауважила Сіль.

— Не більше ніж з тобою. — справедливо відповів старшій сестрі. — Ти б краще також приділяла їй більше уваги, а то за своїми тренуваннями пропустиш як твоя сестра дорослішає.

— Думаєш я мало часу проводжу із нею? — продовжуючи відтискання від підлоги запитала Сіль.

— Та ні, просто їй подобається проводити час із тобою, а ти постійно тренуєшся. Знаєш же, що вона не має такого хисту до фехтування чи стрільби як ми.

— Ти правий. Мені здається вона трохи змінилась.

— Ну, вона дорослішає. — ще й як змінилась, твоя молодша сестра впевнено стала на шлях магії.

Після того, як ядро мани Лісії пробудилось, вона почала тренуватись контролювати та направляти ману по своєму тілу, як колись це робив я. Звісно я намагався повторити процес вливання мани і в Сіль, поки вона спала, щоб дізнатись її стан в області магічного потенціалу, але мана просто не притягувалась її тілом, просто витікаючи від неї назовні. Було зрозуміло - Сіль скоріше за все не має ядра мани. Боюсь коли вона дізнається, що ми з Лісією маги - це сильно по ній вдарить.

— Пофехтуємо сьогодні втрьох? Відчуваю, що вже можу впоратись і з вами обома водночас. — Сіль після відтискань стояла в планці.

— О, богине, це не лікується… — тихенько пожартував, зітхнувши.

— Що? Знов хочеш стусанів? - старша встала з планки.

— Не зазнавайся, я вже можу з тобою впоратись. — а якщо і не можу - тебе вже все одно не зупинити…

— Бери меч, пішли. — закомандувала Сіль, а я як завжди підкорився. Зрештою - це було весело.

Ми вийшли на центр подвірʼя, де завжди спарингували вдвох, або з батьком, та рідше - з Ліс. Оскільки Лісія була менше зацікавлена в виснажливих тренуваннях - вона більше часу проводила з матірʼю, намагаючись їй допомагати з домашніми справами. Тож ми підняли свої деревʼяні мечі, та приготувались до спарингу з фехтування.

— Готова? — запитав я сестру.

— Можеш атакувати мене навіть якщо я спатиму.

Наш бій почався відразу в максимальному темпі, оскільки ми вже були розімʼяті. Зважаючи на те, що Сіль постійно тренувалась зі своєю вагою, та робила розтяжки - її тіло було струнким і підтягнутим. Хоч я теж багато тренувалась в минулому житті - я ніколи ще не була в такій гарній формі, можливо тому, що я тепер хлопець. Але Сіль впевнено доводить, що в цьому світі стать не має ніякої переваги перед наполегливістю та стараннями. Не зважаючи на те, що батько вчив нас одним технікам, які передавались в нашій сімʼї, Сіль тіснила мене. Її рухи були елегантніші, випади - точнішими. Вона була швидша, я явно програвав цей матч.

— Готовий здатись? — здавалось Сіль навіть не спітніла, мабуть дійсно для спарингів із нею потрібен або батько, або щоб ми з Ліс намагались атакувати її разом.

— Будеш недооцінювати суперника - відкриєшся для удару. — намагався молодший брат повчати старшу сестру, від чого та почала наносити ще сильніші удари.

Здавати поєдинок не хотілось, але я був вже на межі. Швидкісні удари Сіль вже майже досягали мене, я фізично не встигав їх блокувати. Якоїсь миті деревʼяний меч сестри пронісся прямо в мене перед очима. В той момент я відчув поколювання в районі мого ядра. Це було дивне відчуття, і наступний рух меча сестри я вже міг спостерігати наче в сповільненій зйомці. Мої рухи також стали швидшими, і я відбив ще декілька ударів сестри, коли в ядрі закололо ще раз - і наступної миті меч прилітає мені по голові, в очах потемніло, і я вже лежу на підлозі не в змозі поворухнутись.

— Живий? — обличчя Сіль виглядало наляканим.

— Помираю… Від усвідомлення, що моя люба сестричка намагалась мене вбити. — ще б трохи - і знову б десь переродився.

— Пробач… Я можу чимось допомогти? — вона сіла поруч.

— Добий мене… Для мене честь померти в поєдинку від руки могутнього воїна. — почав я жартувати над нею.

— Дурень. Якщо в силах так жартувати - з тобою все гаразд. — Сіль смішно надула щоки.

— Я, взагалі-то, дійсно ледве не відкинувся. Ось поглянь - на голові від твого удару виросте величезний ріг! — показав рукою на місце удару.

— Тобі так личитиме набагато більше! — сестра підхопила мої жарти, та почала мило посміхатись.

— В тебе трохи дивні смаки сестричко.

— Зараз зʼявиться симетричний ріг з іншого боку.

— Не варто. Для початку і одного досить. — досить пустощів, якщо не хочу бути схожим на рогатих демонів.

— Але що це було?

— Ти про що? Мені наче було схоже на замах на вбивство.

— Я про твої рухи наприкінці. Ти почав рухатись набагато швидше. Навіть швидше ніж зазвичай. І мені здалося… Що тоді твої очі іскрились мов блискавки.

— А твої здавалось горіли пекельним полумʼям, на стільки сильно ти мене ненавидиш. — знову намагався віджартуватись від неї, хоча сам не розумів, що насправді тоді сталось.

— Я тебе не ненавиджу… — Сіль знову насупилась.

— Тоді надалі будь зі мною ніжніше будь ласка. — я намагався створити невинний вираз обличчя.

— Нічого не обіцяю! — сестра підмигнула мені, і з її допомогою я нарешті зміг повністю встати на ноги. — Бачиш, вже як новенький.

— Розкажи це матері, коли вона побачить. — я жартома почав кульгати.

— Ми ж їй не скажемо? — Сіль трохи занервувала.

— Звісно не скажемо, але твій шедевр на моїй голові навіть сліпий побачить.

— Ми щось вигадаємо. — старша сестра поклала свою руку мені на плече, наче старому побратиму.

— Як завжди, Сіль. Піду відпочину. — не обертаючись помахав їй рукою.

— Ага, побачимось пізніше. Ще раз вибач.

Потираючи забите місце на голові я йшов в свою кімнату. Що ж насправді сталось? Окрім того, що по мені ще так не прилітало від удару, відчуття в кінці спарингу справді було не звичайним. Це не було схожу на ту магію, що я чаклував раніше, але це точно була магія. Навідміну від звичайних заклинань - цього разу мана підсилювала моє тіло, а не виходила назовні. Виходить - це була магія підсилення. Цікавий ефект, що ж буде від підсилення іншими елементами? Треба буде спробувати опанувати це на майбутнє, але краще зосередитись на захисній магії - зовсім не довподоби отримувати такі удари і надалі. Або хоча б одягати якийсь шолом, чого мені не хотілося б, бо в ньому буде не зручно, особливо якщо він закриватиме кути огляду. Так, якщо вже є можливість користуватись магією - потреба в шоломі відпаде сама по собі, треба лише опанувати заклинання.