Глава 2 - Тренування

Ще з семи років Сіль, спостерігаючи за тренуваннями батьків, почала цікавитись фізичною підготовкою. Вона і так була дуже активною дитиною, але після кожного побаченого заняття з фехтування батька - вона намагалась його копіювати. Бігала, робила відтискання, качала прес, робила розтяжку, потім брала палицю і махала, намагаючись відтворювати побачені рухи. Спочатку в неї зовсім нічого не виходило, але її наполегливість навіть мене мотивувала. Це пробудило в мені спогади, як я ходила на тренування з своєю кращою подругою. Я розуміла, наскільки важливо правильно доглядати за своїм тілом, не погано знала біомеханіку, тому брала приклад з старшої сестри і тренувалась з нею. Загальні фізичні вправи, які вона намагалась виконувати - робила зовсім не правильно. Я ж навпаки все робив так, як мені колись розповідали, знаючи, що не правильними рухами можу тільки зашкодити собі. Сіль запитувала мене, чому я роблю не так як вона, а я завжди відповідав: «Хіба так не важче?». Таким чином мені навіть не довелось її виправляти, вона просто повторювала за мною і робила все на багато краще. Лісія ж просто дивилась, інколи щось повторюючи за нами, якщо це виглядало хоч скільки-то весело.

Не зважаючи на те, що фізичні вправи і фехтування мені подобались, мої очі завжди були зачаровані маминою магією. Це було для мене чимось дійсно новим. Я все бачив, розумів, але не міг повірити, що таке можливо - вона тихенько промовляла якесь слово стародавньою мовою, і в ціль летіла вже не звичайна стріла, а із замороженим наконечником, який після влучання ще розповсюджувався на декілька сантиметрів в сторони. Але заклинанням мати мене не навчала, казала, що навчить мене коли я підросту. Розумію, якби дитина могла чаклувати в такому віці - тальки нашкодила б і собі, і оточуючим. Стріляти з лука я також не міг - банально не вистачало сил натягнути тятиву.

Батьки бачили наші старання, і дуже цьому тішились. Сіль, на її девʼятий день народження подарували дуже гарний деревʼяний меч. Яка ж вона була щаслива такому подарунку. В той день він запропонував Сіль час від часу тренувати її володінню мечем, на що вона з радістю погодилась. Нашому батьку доводилось досить багато працювати, щоб ми могли нормально жити, тож щоб не навантажувати його ще більше - я вирішив не просити його тренувати ще й мене. Впевнений, що спарингів з старшою сестрою мені буде більше ніж достатньо. Також батько зробив нам трьом маленькі луки зі стрілами, щоб ми могли практикуватись і в стрільбі. В матері було трохи більше часу на нас після хатніх справ, тож вона часто підправляла нас коли ми вчились стріляти. Ну і спостерігала щоб ми один-одного не перестріляли, хоч стрілами без наконечників це було б не так і легко.

Одного разу мені вдалось розібрати, що вимовляє Альвіс на тренуваннях зі стрільби - це було слово: « Glaciatio». Мені так кортіло спробувати начаклувати цей лід, ледве витерпів до опівночі. Дочекавшись коли всі заснуть, я тихенько вийшов на подвірʼя, трохи відійшов від дому, направив ману в свою праву руку і тихенько промовив: « Glaciatio». І на моїй руці почав утворюватись лід! Я на секунду зрадів, але це було на стільки холодно - аж боляче, що вся моя радість дуже швидко зникла. Добре що я додумався не всю ману концентрувати в руку, інакше ще юнаком міг стати одноруким. Вирішивши що експериментів на сьогодні досить - я швидко побіг до ліжка, і почав міркувати. Отже, сила заклинання буде залежати від влитої в неї мани, це по перше. Виходить, чим більший в тебе запас мани - тим могутніше ти можеш утворити заклинання, навіть найнижчого рангу. По друге - контроль мани дозволяє точно і швидко вливати потрібну кількість мани в заклинання, інакше можна вичерпати всю ману першим же закляттям, або навпаки створити надто слабке щоб уразити ціль. По третє, нащо вони промовляють ці слова? В процесі утворення заклинання я чітко відчув як воно створюється, впевнений, що зможу відтворити його і без ключ-слова. Надворі була літня спека, і я наважився спробувати заклинання ще раз, тільки без ключ-слова. Щоб не створити заклинання знову на своєму тілі потрібно вивести ману за його межі. Якщо треба тільки вивезти ману за межі, без надання їй якоїсь особливої форми, чи швидкості - це не так вже й важко. Чимось нагадує програмування, але на зовсім іншому рівні. Стародавня мова - це як мова програмування, а її слова - це код. Але код можна спростити, розуміючи логіку його роботи. Знаючи, та відчуваючи як це робиться можна впоратись і мовчки. Я взяв подушку, вирішивши, що було б не погано її трохи охолодити почав чаклувати. Влив ману з тіла в обʼєкт, подумки уявив що хочу зробити і дав команду мані виконати це зробити. І вийшло! Подушка підмерзла, схопившись місцями корками льоду, порте стало зрозуміло, що чаклувати безмовно легко було тільки на словах, це забирає набагато більше сил. Тим не менш я зробив це, тепер можна і відпочити.

На ранок я прокинувся від того, що сестри почали з мене сміятись - казали що я обмочився. Мабуть до ранку подушка, яку я всю ніч обіймав підтала, і зʼявились мокрі плями. А що я їм скажу:  - «це не я, це все лід»? - літом, в світі без холодильників. Мати підійшла і лиш трохи посміхнувшись сказала, що це нічого страшного, таке трапляється, і почала прибирати. Так, трапляється, але ж я не обмочився. Сіль ще декілька днів мені це згадувала і продовжувала з мене сміятись, доки їй це не набридло. Я ж і надалі практикувався, але вже на багато обережніше.

Через декілька місяців своїх таємних магічних тренувань, створення криги вже здавалось зовсім не важким. Але ж зачекайте, чому я користуюсь тільки технікою холоду? Якщо мені не потрібні древні слова для створення магії, то абсолютно точно треба спробувати й інші техніки. Наприклад, спробуємо дещо інше - створення води. Це ж начебто має бути набагато легше: направляємо ману, концентруємось, створюємо результат. Вдалося, переді мною зʼявилась невелика водяна куля. Концентруючись на її формі, я звісно ж спробував її на смак, і дійсно, звичайнісінька вода, створена з мани. Це все ще трохи дивно, але причаровує, і розпалює азарт. Врешті решт я ще декілька годин бавився з елементальними заклинаннями, створюючи то вогонь, то потік вітру, то багнюку, яку потім змивав власноруч створеною водою. Таким чином я й не встиг зрозуміти, як зовсім вибився із сил. Після того, як раніше я намагався витрачати всю свою ману в «повітря», спустошуючи свій резерв я зрозумів, що цей резерв вже надто великий, щоб я витратив всю свою ману просто випускаючи її з себе, а тепер, заклинання витрачають її з неймовірною швидкістю. Але керуючись логікою - такі тренування зможуть ще більше розвинути моє вмістилище мани, впевнений чим воно буде більшим - тим корисніше це буде для мене.