Несказанне лишилось несказанним

Зустріч

Зустріч

Вона йшла алеєю старого парку, а сонце усміхалося їй і її думкам. Вітерець прошелестів опалим листям, і їй здалося, що вона почула його кроки. Падаючий листочок доторкнувся ненароком її плеча, й вона ніби відчула тепло й ніжність його руки. Сонячний промінчик, ковзнувши між вітами дерев, доторкнувся щоки – неначе гарячий поцілунок коханого. Це був ніби сон, дивний чарівний сон. І все ж таки це була зустріч, зустріч зі спомином, зустріч наодинці з собою...

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше