Несказанне лишилось несказанним

Зустріч

Вона йшла алеєю старого парку, а сонце усміхалося їй і її думкам. Вітерець прошелестів опалим листям, і їй здалося, що вона почула його кроки. Падаючий листочок доторкнувся ненароком її плеча, й вона ніби відчула тепло й ніжність його руки. Сонячний промінчик, ковзнувши між вітами дерев, доторкнувся щоки – неначе гарячий поцілунок коханого. Це був ніби сон, дивний чарівний сон. І все ж таки це була зустріч, зустріч зі спомином, зустріч наодинці з собою...

Олена Гешко

Подобається

#2861 в Молодіжна проза
#4161 в Сучасна проза

У тексті є: перше кохання, описи природи рідної землі, художнє бачення сучасної реальності

Відредаговано: 06.06.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись