Несказанне лишилось несказанним

Передмова

До тебе, мій читачу

Хто я, що надумала звернутися до тебе? Я? Так, я – це просто я, звичайна жінка: любляча дочка, дбайлива мати, кохана дружина, не скандальна співробітниця, а, крім того, щоденна слухачка і іноді розповідач, бо живу і працюю між людьми, з усіма їхніми проблемами і радощами. Маю очі, серце й хороший слух: тож бачу, відчуваю і чую,що відбувається навколо. А ще маю деяку нестримну тягу до письма – іноді серед щоденних турбот так хочеться все покинути хоч на якийсь час і записати те, що народжується в душі, переживається разом з усіма моїми героями, адже мої герої – це мої рідні, друзі і близькі зі своїми повсякденними життєвими ситуаціями, і невміло й боязко складається в рядочки.

Тож, шановний читачу, звертаюся до тебе з невеличким проханням – якщо ти вже читаєш ці рядочки, то тобі не байдуже. Прочитай і далі – можливо, на якійсь із сторінок ти зустрінеш когось дуже близького чи знайомого. Нехай в твоїй душі щось ворухнеться, злетить у височінь краси, гри почуттів й сутності самого життя і ти хоч на мить зупинишся в шаленому темпі сьогодення і згадаєш про тих, хто поруч: був, є і, можливо, буде. Віддай часточку тепла своєї душі близькій тобі людині, подаруй усмішку незнайомцю на вулиці, чи просто привітайся, зайшовши до магазину, в автобус чи аптеку... Тепло наших душ і думок повернеться нам і зробить наш світ хоч трішки теплішим і приємнішим.

До зустрічі!

Ваша Олена Гешко.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше