Епілог

Білий м’ячик вдарився об тенісний зелений корт, швидко відбився і тепер чекав на той момент, коли Емі все ж таки вирішить жбурнути його на інший бік поля через сітку.

– Та ти знущаєшся! – завила дівчина, намагаючись добігти до м’ячика на протилежному кінці поля. Не встигнула замахнутися ракеткою та втратила чергове очко. Останнім часом Зорян не щадив її. Попри те, що дівчина мала алюмінієву ракетку – найпростішу та найлегшу, що відмінно підходила новачкам, у неї однаково виходило кепсько.

– Це третє тренування, дівчинко! – почулося з того кінця поля. Емі спинилася, нервово махнувши рукою:

– За два з половиною місяці!

– А це вже не мої проблеми, – віджартувався Зорян, поставивши руки в боки. Він підвів голову до ранкового сонця й зажмурив одне око. Для їх тренувань хлопець завжди вдягав білу тенісну футболку, темні шорти та натягував на голову спортивну пов’язку. Емі не була сліпою чи дурною, щоб заперечувати той факт, як сильно йому пасувала ця форма. Ще і як! Спортсмен у своєму звичному середовищі.

Емі ж бігала в білій тенісній спідниці та червоній спортивній майці, неначе скажена, а волосся прилипало до обличчя. Спеціальні кросівки, що вдягалися на поле для занять тенісом, мали особливу форму та рельєфний малюнок підошви, але вони однаково не допомагали дівчині легше метатися з одного кінця поля до іншого за тим клятим м’ячиком.

– Ти можеш кидати слабкіше!? – гукнула й щосили кинула м’яч на протилежну частину поля. Вклала в цей жест всю лють, але територія для гри була такою великою, що поки той долетів, Зорян зробив кілька кроків у бік, підняв ракетку й зупинив м’яч. Без жодних зусиль.

– Тоді ти нічого не навчишся.

Тенісний клуб знаходився просто неба, тому довелося вдягати білу кепку, щоб не втратити свідомість. Особливо Емі. Зорян давно почав вловлювати нюанси самопочуття своєї дівчини. Помічав, коли починала хвилюватися, або хутко спиняв, коли дівчина зранку вскакувала з ліжка, неначе перелякана.

– Ми вже годину бігаємо, – простягнула Емі, втомлено човгаючи до сітки. Зорян прокручував ракетку в пальцях, коли так само покрокував до сітки тільки зі свого боку. Він цілий день був занурений у свої думки. Можливо, це стосувалося роботи, якої останнім ставало дедалі більше. Або гострого бажання полетіти кудись у відпустку.

Емі обережно сперлася ліктями на низьку сітку й схилила голову на бік, споглядаючи на Зоряна знизу.

– Може досить на сьогодні? – ласкаво простягнула Емі. – Я тут всього на добу. Копірайтерку чекають на робочому місті.

Дівчина їздила до Одеси потягом лише на вихідних. І то не завжди. Принаймні це був третій раз. Зорян приїжджав до Києва не частіше. За останні два з половиною місяці вони бачилися п’ять разів. Не погано. Навіть дуже добре. Головне, що вони постійно надсилали одне одному щось в телеграмі чи інстаграмі, а коли були не дуже зайняті, розмовляли по відеодзвінку. Але зазвичай обидва були по вуха в роботі. Емі писала книжку, витрачаючи на це ледь не весь вечір, а Зорян міг мати завал важливих документів.

Емі розуміла, що задля здорових стосунків треба добряче старатися і, як мінімум, не думати про їх невдалий кінець.

Зорян поставив руки в боки:

– Тоді просто закажімо їжі та поїдьмо до мене.

– Оце інша справа! – Емі різко виструнчилася, неначе берізка, а за мить зігнула позаду одну ногу в коліні, як принцеса, й чмокнула Зоряна в щоку. – Я перевдягатися.

Дівчина драпанула геть, проігнорувавши його гримасу, яка була чимось між «ти мені подобаєшся» та «що я в тобі знайшов». В принципі, він завжди так кривлявся, викликаючи в Емі регіт й бажання вкусити його за носа.

Останнього разу на цьому полі вони зняли з десяток відео, бо, як виявилося, це до біса сильно подобалося людям. І Вірі. Може, вона й не була для Емі найкращою подругою, але стосунки в них лишалися теплими. Навіть дуже.

Дівчина всоте за останній тиждень провела по своєму середньому пальцю лівої руки. Усміхнулася.

Емі мала майже ідеальне життя, стабільну заробітну плату й людину, з якою можна було подивитися всі вісім сезонів «Щоденників вампіра». Хлопця, з яким об’їдалася всім підряд, вчилася готувати, спираючись на набуті навички після колишньої роботи в пекарні, або просто спала в його квартирі.

Емі пообіцяла собі, що в цьому місяці обов’язково знайде нову знімну квартиру й перебереться туди, бо диван в теперішній замалий для двох осіб. Зорян також мав невелику квартиру в Києві, але, по-перше, вона надто далеко, а по-друге, який сенс жити окремо від дівчини, заради якої приїхав в інше місто?

Згодом Емі нарешті зможе зірвати зі стіни карту бажань, оскільки нова квартира лишалася єдиним не виконаним пунктом. А поки що дівчина задовольнялася парними татуюваннями на пальцях. Червоне в неї та чорне в Зоряна. Літера «Q» та сердечко під нею й літера «K» з чорним серцем і хвостиком. Червова королева та піковий король.

Не зробити парні татуювання з хлопцем, що ходив в них увесь з шиї до п’яток, було б дивно. Але не так дивно, як реакція Зоряна на те, що Емі не боялася голки для татуювання, проте тряслася, коли час доходив до крові чи уколів.

– То геть інше!

– Поясни що ж тут іншого, – казав Зорян, спостерігаючи за тим, як Емі захоплено дивилася за машинкою для татуювання, що саме вводила фарбу їй під шкіру.