Розділ 22

– Ні!

Емі різко махнула долонями й попростувала геть від свого номера, навіть не забравши валізу.

– Емі.

– Це просто сюрреалізм якийсь! – рявкнула вона, спинившись посеред коридору готелю Reikartz Dworzec в історичному центрі міста. – Я вб’ю її!

Під «її» Емі мала на увазі Дашу, і насправді вона зовсім не брехала. Це було видно з того, як дівчина махала руками чи занепокоєно ходила коридором, закипаючи від щирого обурення.

– Заспокойся.

Емі настільки різко розвернулася до Зоряна, що кінчики колосків вдарилася в стінку поруч. Суворо підняла вказівний палець.

– Ніколи не кажи жінці заспокойся. Зрозумів?

– Емі.

Вона попрямувала прямо на Зореслава.

– Ніколи. Не. Кажи. Жінці. Заспокойся! Зрозумів!?

– Так! – втомлено вигукнув Зорян, махнувши руками, ніби боявся, що зараз Емі почне битися.

– Прекрасно! – вона захоплено плеснула в долоні, а тоді вбігла до невеликого номера. У них була лише одна кімната та ванна. Спальня являла собою двоспальне ліжко та столик навпроти. Емілія знала, що всім дісталися такі маленькі кімнати, бо оплатити літак та проживання не так вже й легко, а купувати окремий номер за власні гроші – це неповага до бюджету компанії.

Однак в інших співробітників ліжка були роздільними, стояти поруч, а в Емі та Зоряна одне на двох, бо…

– Ти не сказала, що ми більше не пара? Правда ж? – з удаваним сумом поцікавився Зорян.

– Не сказала, – люто шикнула Емілія, скинувши з ніг незручне взуття. Знову почала обходити кімнату, шукаючи місце, де імовірно велике ліжко могло ділитися на два менших, але, на жаль, воно виявилося одним цілим.

– Чому?

– Не біси мене, Зоряне.

Емі продовжила намотувати круги, обдумуючи, що робити. Тим часом хлопець затягнув свою та дівочу валізи до приміщення, де враз стало утричі менше повітря. Дві шафи та плазмовий телевізор почали давити з неймовірною силою.

Годинник от-от виб’є восьму, сонце опуститься за обрій, і це по-справжньому лякало, бо до такого повороту подій, Емі готова не була.

Зорян спокійно повів:

– Тихше. Я ляжу на підлозі. Не велика біда. Якщо ти все ж таки вирішиш завершила наш фальшивий любовний роман, то я просто можу зняти окремий номер для себе.

У його тоні вчувалася насмішка.

– Ні.

– Що ні?

– Лягай на ліжко.

Було чутно, як Зореслав розсміявся своїм приємним сміхом. Геть не соромився реготати. Але Емі також не розгубилася та обійшла невелику кімнату, спинившись прямо перед хлопцем.

– Я ляжу на підлозі.

– Ти хоч розумієш, як неправдоподібно це звучить з твоїх вуст? – він поблажливо схилив голову на бік. Обличчя навіть залилося легким рум’янцем через сміх.

– Я сказала, що ти будеш спати на ліжку.

З цими словами Емі щосили штовхнула Зоряна в плечі на ліжко позаду. Хлопець гепнувся на його край, продовжуючи вивчати Емілію знизу вверх, але дівчина гордо підняла підборіддя, ігноруючи те, якими янгольськими здавалися його великі очі, як карамельні кучері спадали на лоба.

Зорян тяжко зітхнув та запропонував наступне:

– Тут достатньо місця для обох. Якщо ми ляжемо поруч, нічого не станеться.

Емі вказала рукою на двері позаду:

– Там у ванній достатньо місця для мене, тому…

І враз Зорян різко залився до біса дзвінким реготом й гепнувся всім тілом впоперек ліжка, поклавши тильну сторону долоні на лоба.

– Що…? Що смішного!?

Але хлопець все реготав та реготав, б’ючи однієї ногою по підлозі, а іншу зігнув в коліні, не в змозі боротися з нападом сміху аж допоки Емі не застрибнула на ліжко поруч й не почала жорстоко впиватися пальцями йому в боки, роблячи такі собі «розряди».

– Тобі смішно!? Тоді забирайся геть з мого ліжка!

Зорян намагався перехопити долоні Емілії, яка насолоджувалася процесом катування, неначе дияволиця, й продовжувала лоскотати чоловічий торс. Врешті-решт хлопець одним рухом натиснув на дівочі плечі, і Емі гепнулася спиною на ліжко поруч з ним. Вона одразу заверещала, затуляючи руками всі частини тіла, бо якщо Зорян вирішить помститися, вона задихнеться від сміху та сліз. Але хлопець просто прийняв сидяче положення, а потім й узагалі зігнувся навпіл, схопившись за живіт. Продовжував давитися від реготу, що в Емі навіть подих перехоплювало від такого дзвінкого чоловічого сміху.

– Боже… – уривчасто шепотів він, і його знову кинуло в сміх. Емі зачекала кілька секунд і почала повільно підійматися на лікті, аби хутчіше втекти, але було варто привернути до себе хоч трохи зайвої уваги, як Зорян ухопив цей незначний рух боковим зором. – Куди це ти?

– НІ!!! – Емі відчайдушно заверещала, коли його пальці різко торкнулися її оголеної талії, що стирчала з під білого топа, і почала брикатися, махаючи ногами. Зорян знову розреготався, продовжуючи мститися й ігноруючи спроби Емі схопити його вперті руки. Дівчина намагалася перекинутися на живіт, аби скотитися з ліжка, але в результаті хлопець залоскотав її ще сильніше: по всьому тілу від живота і до початку топа. А за мить двері до номера несподівано прочинилися.