Розділ 19

Розділ 19

«Стукніть мене. Розбудіть. Це не може бути правдою».

Емілія на силу вловлюва подальші слова. Олег казав, що «це потужні замовники, знімання мають великий бюджет». Пояснював щось про відкладені гроші на подорожі. А також те, що полетять лише кілька людей.

Емі сперлася рукою на чийсь стіл, не в змозі впоратися з шоком, і слухала надалі:

– Ми вирішили об’єднати пару найвдаліших сценаріїв, тому поїдуть два копірайтери, – голосила Даша. – Руслане та Еміліє, сподіваюся з цим не виникне проблем?

Емі помітила, як з десяток очей обернулися до неї, й усміхнулася. Губи тремтіли.

«Господи».

– Ну і, власне, я, Зореслав Володимирович та адвокат Борис.

Емі не втрималась та сіла на стілець.

Вони поїдуть до Львова.

– Завтра після роботи літак, будьте готові. Відпущу трохи раніше. Аліно, надішли потрібну інформацію. На сьогодні всі вільні!

Всі почали задоволено плескати в долоні одне одному, вітаючи з успіхом.

Вони летять до Львова. Завтра. Емілія та Зореслав прибудуть туди на її день народження. У той самий день, коли вона пообіцяла познайомити сестер та мати зі своїм хлопцем.

Ні, це маячня якась. Емі просто не казатиме про це мамі. Але ж трясця! Там буде стільки людей і Зореслав у тому числі, а також камери, постійні історії в інстаграм та нові дописи. Цілий день у Львові – це багато. Вона не зможе сховатися від родини чи журналістів. Від десятка родичів, що живуть в старому місті лева. І якщо доведеться їхати, необхідно буде повідомити квартирантку, а та обов’язково перекаже мамі.

Схоже, в Емі проблеми.

***

Перевіривши оновлення на Букнет й відповівши на нові відгуки, Емі поглянула на свою коробку з листами в пожовклих конвертах, які писала, як зазначив Зорян, в стіл. Мимовільно перевела погляд на рюкзак, що валявся на ліжку.

Їй так хотілося, аби Зореслав щиро попросив вибачення перед нею. Так хотілося повірити йому. За ці кілька днів вона відчула дивний зв’язок, але то була просто ілюзія. Вона не подобалася Зореславу, як дівчина. Була пішаком в його іграх.

Останні промені сонця поступово ховалися за обрієм, огортаючи місто, коли на пошту нарешті прийшов лист від Аліни. Тицьнувши по ньому мишкою, Емі забралася на крісло з ногами.

Квитки коштом компанії. Прекрасно. Нижче посилання на квиток Емілії Журби й детальніша інформація, яка пояснювала, що рейс назначено на шосту вечора. У небі вони будуть близько години. Аліна надіслала інформацію про готель, в якому вони спиняться. Не дорогий, але цим знову таки зайнялася компанія. Як пояснила Аліна, подібне відбувалося вкрай рідко. Все через зірку, яка була обличчям реклами, та важливих замовниками, для яких все мало бути ідеально. Компанія далеко не завжди могла дозволити собі подібне, але цей випадок вимагав витратити відкладені гроші. До того ж знімання термінові. Не було часу на потяг.

Добре, тоді вона почне збиратися вже завтра, так би мовити, на свіжу голову.

Емі знову поглянула на сумку, а за мить стрибнула на диван. Ігнорувала карту бажань, яку скрутила, і наразі та стирчала з шафи біля дверей. Так, на ній був лист. Ба навіть більше: любовний лист. Емі розламала печатку, борючись з бурею емоцій всередині, і нарешті витягла пожовклий папірець.

«Не вистачає тільки сукні дев’ятнадцятого століття та свічок».

Емі ковтнула ком у горлі, розгортаючи пожмаканий аркуш, і зустрілася з рядками рукописного тексту. Так рівно, все під одну лінію. І почерк у нього гарний: букви охайно нахилені праворуч.

«А якщо і це брехня? Може, навіть не він написав? Досі знущається? Але це вже переходить всі рамки».

Письменництво та листи – це безпечна гавань Емілії. Якщо Зореслав добереться й сюди, вона переступить через себе й зганьбить його на весь інтернет. Такого дівчина не пробачить.

– Отже, містере Дарсі…

Емі вмостилася зручніше та побігла очима, перестрибуючи зі слова на слово.

Дякую, що розгорнула мій лист, Емі. Чесно кажучи, я ніколи в житті не робив нічого схожого, бо в моєму житті ніколи не було такої людини, як ти. Людини, яку я зміг так сильно образити.

Не хочу зайвий раз нагадувати про себе, але дозволь, будь ласка, виказати все, що хочу.

Так, ми з Артемом близькі друзі та одразу зійшлися на тому, що наші з тобою, Емі, відео, можуть підірвати інтернет. З Артемом я знайомий понад десять років, а наші компанії співпрацюють. Він – відеограф, тому не дивуйся дивному потягу до знімання друга. Ледь не завжди поруч.

Так, я не казав тобі про те, що люблю цю популярність, що мене і тебе постійно знімали за моїм власним бажанням чи те, що я сам вибудував для себе цю славу, а надалі все пішло, як по маслу. Я не казав про Артема, що ходив слідом за нами, чи про ті відео в тіктоці, які приховав від тебе.

Але я ніколи не брехав про власні почуття. Я не вдавав цікавості чи захоплення твоєю особистістю. І навіть тоді, на сходах біля ресторану, мене не турбувала камера Артема. Мені було приємно спілкуватися з тобою та знаходити нові точки дотику.