Розділ 18

– Обережно-о-о, – простягнула Аліна, намагаючись пронести цілу стопку тек та паперів повз гурт людей. Всі опустили очі до своїх робіт, зовсім не звертаючи уваги на бідолашну, що старалася прослизнути до головних сходів. Тим часом Емі припаркувалася біля столу з кавомашиною та писала на рожевій наліпці свої побажання для працівників.

Закінчивши, зробила собі гульку за допомогою олівця та побігла до сходів. Як виявилося, Дар’я Миколаївна не надто дружня, особливо коли йшлося про роботу та гармонію в її процесі. Емі мала всього кілька хвилин, допоки чорнява панночка пішла до Олега Олександровича на четвертий поверх. Тому дівчина чимшвидше рвонула, оббігаючи десятки людей, яким і справді було байдуже на інших.

Вона побігла сходами на перший поверх, оминаючи працівників, що розсілися на них. Всі користувалися перервою від контролю Даші й воліли трохи відпочити, бо сидіння зігнутим над екраном комп’ютера – те ще задоволення. До того ж новий потужний проєкт! На зніманнях реклами буде присутня зірка всеукраїнського масштабу, тому ставало дедалі напруженіше.

– Обережно, – бурмотала Емі, дивлячись собі під ноги, і зненацька влетіла плечем у людину, що саме підіймалася назустріч. – Вибачте! – гукнула, хутко обернувшись через плече. –  Якого…

Очі розширилися, і Емі пропустила сходинку.

Лише в останню мить встигла схопися за поручень й швидко подріботала далі, почувши, як Зореслав пирснув зо сміху. Вона стиснула кулаки, простуючи холом до дошки оголошень, і з люттю приклеїла туди свою наліпку. Поглянула на другий поверх, чи нема там хлопця.

– Чудово, – шикнула Емі. – Звісно, він буде тут. Це ж компанія його родини.

Вона вичекала кілька секунд і тільки потім побігла назад на своє робоче місце, почувши голос невдоволеної Дар’ї.

***

Емілія читала черговий документ, а потім й узагалі впала обличчям на поверхню стола. Вона показувала не поганий результат і щиро вірила, що за кілька днів підніметься на малесеньку сходинку вище, але ця постійна перевірка її навичок змушувала мозок кипіти, як ніколи.

– Емі! – гукнула Аліна, підбігаючи до столика дівчини, що був завалений папірцями, кумедною канцелярією та теками. – Ходи-но сюди!

Подруга безцеремонно схопила Емі під руку й швиденько відвела трохи далі від робочої зали, де у всіх й без того йшла пара з вух. Емілія була щиро здивована цими трудоголіками. Певно, згодом вона також звикне до атмосфери офісу. Хоча на тому тижні в однієї дівчини почалася істерика.

Сьогодні Аліна була в білих шортах та яскраво жовтій сорочці, а от Емі надала перевагу довжелезній зеленій спідниці  в рожеву квіточку та білу футболку. Доволі пристойно. На обличчі намалювала звичайні стрілки та нанесла червоні тіні. Здебільшого тільки панівна верхівка носила офіційне та строге вбрання, а інші в таку спеку тинялися в усьому підряд. Особливо рядові працівники, як от Аліна.

Емі нервово притиснула до тіла телефон, коли співробітниця нарешті спинилася.

– Біда.

Вона нервово оглядалася на всі боки, аби перевірити, чи не чув хто-небудь.

– Що сталося? Їжа в буфеті подорожчала? – фальшиво злякалася Емі, бо зазвичай це було єдиною проблемою Аліни.

Сосиска в тісті тепер на п’ять гривень дорожча! Наш столик біля панорамного вікна зайняли! Ця окрошка така смачна! Здається, треба перефарбувати ці нудні білі стіни в рожевий.

Власне, більшість проблем Аліни завжди стосувалися їдальні, і саме вона нагадувала Емі про важливість харчування. Дівчина рідко снідала, але все ж таки почала лягати спати трохи раніше, аби встигнути випити чаю з яєчнею.

– Якби ж то, – Аліна перейшла на шепіт. – У нас мінус проєкт.

Емі з сумом закивала, ніби розуміла скільки в них тих проєктів узагалі.

– Це був дуже важливий клієнт, але він перейшов до іншої рекламної компанії, – Аліна нервово перебирала в руках папірці. – Поки що знаю тільки я та Дар’я Миколаївна. Власне, Даша сказала, що вона вся на нервах, і наказала мені піти до Зореслава й передати цю новину, а він вже своєму дядькові Олегові, щоб було не так страшно. Але потім я згадала про тебе, і що він, як-не-як твій хлопець…

Емілія скривилася, тяжко зітхаючи.

– Я повинна сказати йому про цей проєкт?

– Так-так, і занесеш ці папірці, – Аліна одразу вткнула Емі аркуші формату А4. – Краще одразу все віддати, а потім його не чіпати. Настрій однозначно зіпсується, але ж ти його дівчина, тому він не сильно розізлиться чи засмутиться, коли це скажеш саме ти, – торохкотіла Аліна.

– Послухай…

– Дякую! – Аліна з усієї сили обійняла Емі, не даючи й слова вставити. – На цих паперах вся інформація, що потрібна Зоряну.

– Слухай, Даша попросила це зробити саме тебе…

– Дар’я Миколаївно!? Ви мене кликали? Вже несу вашу каву!

Аліна зірвалася з місця, хоча ніхто її не кликав, й чкурнула геть від проблем, лишаючи Емі з клятими папірцями. Дівчина люто стукнула ногою в босоніжках по слизькій підлозі, а тоді вилаялася собі під носа, усвідомлюючи, в яку дупу потрапила.

«Ти ж його дівчина, бачте».