Розділ 13

Дитячий вереск заполонив територію Міського саду, що знаходився недалеко від готелю, де спинилася Емілія, та мав величезні казкові фонтани. Прохолодна вода ставала справжнім порятунком в безжальний спекотний день, коли на блакитному небі не лишилося жодної хмаринки, а сонце било прямо в голови.

Емілія тричі прокрутилася навколо себе, шукаючи з-під країв солом’яного капелюшка свого компаньйона. Через тимчасову неуважність вона знову не помітила, як малі діти почали бризкатися водою з фонтанів, викликаючи в Емі чергову хвилю вереску.

Вона бігала босоніж по розжареному асфальту, застрибувала на кам’яну огорожу фонтану або підіймала поділ спідниці й стрибала досередини. Але наразі вирішила полишити дітей та підбігла до одного з дерев, де в затінку полишила чорний рюкзак.

Сяйво сонця бавилося з прохолодною водою у фонтанах, відбивалося від дзеркал машин чи окулярів перехожих. Телефони переставали працювати, морозиво тануло, а Емі, аби врятувати оголену спину, накинула на плечі майже невагому коричневу хустку з сотнями візерунків, що додали її стилю відтінку бохо.

Вони з Зоряном поснідали на першому поверсі готелю, а опісля вирішили трохи прогулятися. Згодом планували замовити таксі, щоб якомога швидше дістатися до справжнього, сяйливого моря, де на них чекала родина Бойків.

Чиясь тінь заховала Емі від сонця, і, піднявши голову, дівчина помітила Зоряна, що тримав у руках два прозорих стаканчики з полуничним та імбирним лимонадами. Емі усміхнулася від вуха до вуха, приймаючи своє замовлення.

– Дякую, – дівчина одразу взяла трубочку до рота, насолоджуючись прохолодою, що розлилася тілом, і закинула рюкзак на плече.

– Було б за що, – іронічно підмітив Зорян, бо Емі сама заплатила за свій напій, а поки той готували, чкурнула до парку, щоб застрибнути у фонтан. Завжди мріяла про це.

Емі, ритмічно переминаючись з ноги на ногу, дістала телефон і одразу увімкнула інстаграм, ігноруючи десятки нових фоловерів. Обрала фронтальну камеру, щоб знімати себе. Вона мала цікавий збережений фільтр, що витягував верхню частину голови в котячі вушка, а по всьому обличчю з’являлися сліди від червоних поцілунків.

– Ходи-но сюди.

Зорян зазирнув до телефона й одразу нажахано розплющив очі, але Емі вже почала відео, знімаючи себе та свого підставного хлопця, щоб довести іншим, що це справжнє кохання.

Чесно кажучи, Емілія теж по-особливому сприймала кожну хвилину сьогоднішнього ранку, хоч і розуміла, що купалася в солодкій брехні. І через це ставало по-справжньому сумно, бо для Зоряна їх взаємодія – максимум дружба плюс угода, а для дівчини кожна дія була чимось більшим. Набагато більшим!

«Менше з тим, йому не обов’язково про це знати».

Наступні пів години Зореслав проходив всі дев’ять кіл пекла, фотографуючи Емі. Згодом він навіть почав жалітися на біль в руках.

– Не бреши! – гукнула Емі, змінюючи позу. Торкнулася країв капелюха, ніби поправляла його та усміхнулася. – У тебе ж такі сильні руки, – лукаво простягнула вона, щоб полоскотати чоловіче самолюбство. Зорян завів очі під повіки, стримуючи усмішку. – За сніданком ти сам казав, що нам треба зняти багато спільних відео в тікток та зробити світлини для інстаграму, щоб підтримувати оту твою казочку про літній любовний роман.

Дівчина підбігла до Зоряна, заглядаючи до екрана його смартфона, бо на своєму закінчилася пам’ять. Зорян повільно гортав фотографії, допоки Емі поклала свої долоні йому на плече, розглядаючи кожну з них.

– Оця гарна, – зауважила.

Емі схилила голову на бік, вивчаючи власне обличчя. На світлині вона пила імбирний лимонад Зоряна, радісно заплющивши очі. Було добре видно кулон на шиї, сім блискучих браслетів, а також жовті стрілки, що сяяли не гірше за сонце.

– Хіба? – здивовано перепитав Зорян. – Мені оця більше подобається.

Він махнув пальцем, показуючи наступну світлину, а саме ту, де Емі скривилася через жахливий смак лимонаду з імбиром та ледь не плювалася.

– Гидота.

– Ти допила його, дівчинко, – зауважив Зорян, стримуючи сміх.

На такий викид Емі обережно штурхнула його кулаком в плече.

Сьогодні Емі мала можливість розгледіти всі татуювання Зоряна. Вона абсолютно спокійно заплітала волосся у високу гульку, щоб те не змокло у морській воді, і геть не очікувала, що Зорян вирішить стягнути з себе футболку. Ну тобто…

«Ну ми ж на морі. Це цілком логічно, Емі».

Татуювань було до біса багато: маленькі, великі, геть дурні й такі, що мали якийсь сенс, а тепер всі вони знаходилися прямо перед нею. Було чітко помітно, що на лівій руці відсутні будь-які малюнки, окрім маленького надпису «В.3.04» трохи вище ліктя. Було видно все!

 «Трясця».

Емі накинула на жовтий роздільний купальник коричневу пляжну туніку в стилі бохо, щоб не розгулювати аж настільки голою. Так, зазвичай вона носила топи й легкі сукні, бо мала гарне тіло і не боялася показати його іншим, але наразі напівголою була не тільки вона, а також її хлопець.

А це справжня катастрофа, бо весь люд дивився на них, як на закоханих, а закохані…