Розділ 31:Доля що з'єднує

Після її пробудження минув тиждень.

Дівчина сиділа на лавці в парку, розглядаючи навколишній світ, намагаючись знайти спокій після всіх пережитих подій. В її серці все ще лунали слова Афіни, а в голові крутилися роздуми про те, що чекає попереду. Вона почувала себе іншою, але ще не зовсім була певна, хто вона тепер.

Несподівано її погляд зупинився на хлопцеві, який проходив неподалік. Він був молодим, але щось у його присутності нагадувало їй про щось знайоме. Його зелені очі були такими яскравими, що неможливо було не звернути на них увагу. Волосся кольору каштану трохи прикривало лоб, і він рухався спокійно, з якоюсь незвичайною впевненістю. Вона не могла зрозуміти чому, але відчувала, що їх погляди зустрінуться.

І ось їх очі перетнулися. Вона відчула, як у її серці раптово розцвітає тепле почуття. Це було ніби перша зустріч з кимось дуже важливим, і в той самий час — наче старе знайомство, яке чекало своєї миті. Він зупинився, замружив очі, ніби щось зрозумів, і наблизився.

— Привіт, — сказав він спокійно, але з якимось особливим теплом у голосі.

Дівчина відповіла усмішкою, яка була наповнена не тільки здивуванням, але й певним відчуттям зв'язку, що вона не могла пояснити.

— Привіт, — відповіла вона, все ще злегка розгублена від того, що відбувалося.

Вони стояли перед одним одним, і на мить все навколо ніби завмерло. Хлопець пильно подивився на неї, а її серце почало битися швидше.

— Ти… ти дуже схожа на когось, кого я колись бачив, — сказав він, і його голос став м’якшим.

Її серце розбилося ще більше, коли вона зрозуміла, що саме він відчуває це незрозуміле притягання. Вона не знала чому, але відчувала таку саму зв’язок, і це було більше, ніж просто випадкова зустріч.

— Я відчуваю, що знайома з тобою, — сказала вона, не зважаючи на все, що відбувалося в її серці і розумі.

Він посміхнувся, і його очі загорілися ще яскравіше.

— Можливо, ми знайомі з іншого часу, — додав він. — Мене звуть Ейдан.

Її серце пропустило кілька ударів. Це ім’я, хоча й не було таким, як у сина Аїда, нагадувало їй про щось важливе, що вона не могла до кінця згадати.

— Я… я не знаю чому, але я почуваюся, наче я знаю тебе, — сказала вона, дивлячись йому в очі.

Він зробив кілька кроків до неї, і його голос став ще м'якшим.

— Це дивно, але я теж відчуваю те ж саме, — сказав він. — Можливо, це просто збіг, але я вірю, що у нас є щось спільне.

І ось вони стояли так, дивлячись одне на одного, і в серці кожного з них народжувалося почуття, яке не можна було ігнорувати. Це було не просто зваблення, не просто любов з першого погляду — це було щось більше, те, що перевершувало всі межі розуміння.

Дівчина відчула, як серце наповнюється теплом, а весь світ стає чітким і ясним. Вона більше не сумнівалася, що цей момент має величезне значення. І навіть якщо це був лише один короткий погляд, вона знала, що їхня історія тільки починається.

Вони обидва усміхнулися, і цей погляд був достатній, щоб між ними виникла невидима нитка, яка тягнула їх разом. Кожен крок, який вони зробили один до одного, зміцнював їх зв’язок. І навіть якщо вони ще не розуміли, що це означає, вони обидва знали: це була не просто випадкова зустріч.

Це була їхня доля.

І так, у цей момент, між ними народилася любов — чиста, незвичайна і така, що передбачала тільки одне: початок нового шляху.

Кінець.