Розділ 10: Поклик темряви

Після тривожної розмови дівчина не змогла знайти собі місця. Вона намагалася уникати поглядів інших богів, остерігаючись, що хтось із них може розповісти Аїду про її пересування. Щоночі її переслідували сни — темні коридори, в яких вона бігла від тіні, але ніколи не могла втекти.

На світанку вона вирішила звернутися до Гекати. Якщо хтось і знав, як протистояти Аїду, то це була лише вона. Прокрадаючись через золоті галереї Олімпу, дівчина спустилася в туманний ліс на краю світу.

Тут час зупинявся, а тиша здавалася важчою за камінь. Геката чекала її біля старого вівтаря, в оточенні світлячків, які світили, наче холодні зорі.

— Ти прийшла за допомогою, — промовила богиня, навіть не повертаючись. Її голос звучав, як шепіт вітру.

— Так, — відповіла дівчина, роблячи крок уперед. — Аїд хоче мене знищити. Він дізнався про нашу угоду.

Геката злегка усміхнулася.

— Аїд завжди боявся того, чого не може контролювати. Ти — його найбільший страх.

— Але я не хочу воювати з ним, — зізналася дівчина. — Я хочу вижити.

Богиня підійшла ближче, її постать здавалася ірреальною в мерехтливому світлі.

— Сила, яку я дала тобі, — це не лише захист. Це ключ до твого справжнього "я". Але, щоб скористатися нею, тобі доведеться зробити вибір: прийняти свою темну сутність або продовжувати ховатися.

— Темну сутність? — дівчина злякано вдивлялася в її обличчя. — Що це означає?

Геката протягнула їй чорний кристал, який світився зсередини слабким червоним світлом.

— Це — твоя душа, переплетена з тінню. Якщо ти приймеш її повністю, жоден бог, навіть Аїд, не зможе тебе зламати. Але пам’ятай: з цього шляху немає повернення.

Дівчина подивилася на кристал. Вона відчувала, як він вібрує в її руках, ніби живий.

— А якщо я не прийму?

— Тоді тобі доведеться ховатися до кінця днів. І рано чи пізно він знайде тебе.

Дівчина задумалася. Ще недавно вона була простою смертною, яка мріяла про пригоди. А тепер стояла на межі вибору, який міг змінити весь світ.

— Я не хочу ставати монстром, — прошепотіла вона.

Геката зітхнула й доторкнулася до її руки.

— Темрява не робить тебе монстром. Це вибір того, як ти її використаєш.

Раптом ліс огорнула холодна тінь. В повітрі запахло сіркою. Геката напружилася, її очі стали крижаними.

— Він уже тут, — прошепотіла вона.

З-за дерев виринув силует, високий і загрозливий. Очі Аїда палали, наче два вогняні світила.

— Так ось ти де, — промовив він, його голос звучав, як гуркіт грому. — Гекато, ти граєш з вогнем, забуваючи, кому належиш.

— Вона належить лише собі, — відповіла Геката, її голос був спокійним, але в ньому відчувалася сила.

Аїд глянув на дівчину, і вона відчула, як земля ніби зникла з-під її ніг.

— У тебе є вибір, смертна, — сказав він, звертаючись до неї. — Або ти віддаєш мені силу, яку вкрала, або я заберу її разом із твоїм життям.

Дівчина подивилася на чорний кристал у своїх руках. Він пульсував, ніби бився в унісон з її серцем.

— Що ти обереш, смертна? — Аїд наблизився, його погляд був крижаним. — Боротьбу, яка зламає тебе, чи підкорення, яке подарує тобі спокій?

Дівчина вдихнула на повні груди й зробила крок уперед, дивлячись прямо в очі бога підземного світу.

— Я обираю себе, — сказала вона твердо.

І в цей момент кристал вибухнув яскравим світлом, яке освітило все навколо.