Глава 16

Суботній ранок виявився сонячним, прохолодним і напрочуд бадьорим. Хлопці прокинулися першими, голодні й готові до великих подвигів. Денис, натягуючи кросівки просто у вітальні, одразу ж узяв бика за роги:
— Ма-а-м! Ми готові. Тільки одне питання: де девайси? В тебе є вудочки чи у тебе тут бамбукові палички в кутку приховані?

Яна, яка саме робила ковток кави, повільно перевела погляд на Северина. Сама вона точно знала, що вудочок у неї немає.

Северин, одягнений у темні джинси та чорне худі, навіть оком не моргнув. Ліниво кивнувши в бік вікна, він процідив:
— Справжні мисливці не тримають зброю в хаті. Все спорядження чекає на вас у сарайчику. Ходімо, панове.

Коли вся компанія вийшла на подвір'я, Яна ледь не поперхнулася кавою. Сарайчик, який ще вчора нагадував цвинтар непотрібних речей, зараз світився як фірмовий магазин для професійного спорту. Там, вишикувані за лінійкою, стояли новенькі вудочки, карбонові спінінги, ящики з фірмовими блешнями й котушки, які коштували як середня місячна зарплата її водіїв.

Яна підозріло примружилась і тихо шепнула магу, поки хлопці з криками радості розбирали девайси:
— Загоровський, ти де це взяв? Пограбував склад?

— Я просто трохи прискорив доставку, — зухвало усміхнувся він, проходячи повз неї. — І припини так дивитися. Риба вже три години стоїть у черзі біля берега й чекає на моє розпорядження. Зауваж, без магії, суто на мій авторитет припливла.

На річці туман ліниво стелився над водою, а Северин розкладав стільчик з таким поважним виглядом, наче готував трон. Закинувши снасті, чаклун звів руки за голову, розправив плечі й спокійно подивився на хлопців.
— Я чув ваші вчорашні скарги за вечерею. Про те, що бренд дорогий, квартири тісні, а панночок водити нікуди, бо в кишенях вітер виє. І бачив, як ваша мати одразу почала прораховувати свій бюджет. Скажіть мені, панове, а з яких це пір чоловіки вішають свої фінансові невдачі на шию жінки?

Денис від несподіванки аж занімів, а Матвій ледь не впустив коробку з наживкою. Репліка прилетіла чітко й боляче.

— Ви ж хочете, щоб дівчата вважали вас самостійними та справжніми чоловіками? — Северин іронічно підняв брову, заглядаючи хлопцям просто в очі. — То чому ви просите допомоги у жінки, яка вас виростила? Справжній чоловік будує свій замок сам. Більше працює, менше ниє, а матір захищає, а не тягне з неї останні ресурси. Хочете кращу квартиру — знайдіть іншу роботу, але не змушуйте мою... тобто вашу матір, рахувати копійки ночами.

Хлопці переглянулися. Северин не читав їм лекцій, він просто розставив крапки над "і".
— А знаєте що... Ви маєте рацію, Северине Яремовичу, — буркнув Денис, міцніше стискаючи вудку. — З понеділка закриваю сесію і йду на повну ставку. Годі у мами на шмотки клянчити.

Вони продовжили рибалити. Северин і сам не помітив, як уперше захопився процесом і цим простим спілкуванням. Йому стало так затишно, що він майже забув про кляте закляття.

І тут магічний борг нагадав про себе.

Чаклун раптом увесь затремтів від крижаної хвилі, що прошила тіло. Хлопці, які тягнули з води велетенського карася, нічого не помітили, але Северин із жахом побачив, як його власні руки, що тримали вудку, на мить стали майже прозорими. Часу залишалося набагато менше, ніж він розраховував.

Тієї ж миті на гілку дерева біля нього з шурхотом присів велетенський ворон.

— Привіт, друже, — Северин трохи відвернувся, щоб сини Яни не подумали, що новий мамин залицяльник остаточно з'їхав з глузду й розмовляє з птахами.

— Бачу, ти тут не сумуєш за домом, господарю, — прокаркав ворон прямо в його голові з відвертою іронією. — Я думав, ти так довго не повертаєшся в наш світ, бо зайнятий зняттям закляття, а ти розважаєшся на рибалці?

— Це один із способів інтеграції, — подумки огризнувся Северин.

І тут руки чаклуна знову стали прозорими. Від несподіваного магічного спалаху він похитнувся, вудка вислизнула, і Северин, сподіваючись утримати її й не зганьбитися перед пацанами, різко ступив на край дерев’яної перекладини містка.

Стара дошка такого шляхетного натиску не витримала і під ним з тріском поламалася. Верховний маг Северин Загоровський з епічним шубовстанням і купою бризок полетів прямо в крижану воду.

Риболовлю довелося терміново закінчити. Вода була дуже холодною, і чаклун добре замерз, поки вони під стриманий регіт хлопців нарешті добігли додому.

Він стояв посеред двору, і видовище було дуже комічним. Вода струменями стікала з його худі, нових джинсів та темного волосся.

Яна, кусаючи губи, щоб не зареготати на все село, схопила його за мокрий рукав і потягла в будинок.
— Так, скоріше у ванну! Тільки запалення легень мені тут не вистачало.

Поки Северин відігрівався, Яна заскочила дати йому сухі рушники.
— Жінко! Ти могла б проявити більше співчуття до мого стану! — обурився Северин. — Замість того щоб єхидно посміхатися, краще б сама зігріла мене, тут місця на двох вистачить!

— Мрій більше, Загоровський! — спалахнула Яна, хоча її погляд дуже недвозначно ковзнув по його мокрих плечах. — Я з мокрими привидами спільних проєктів не веду. Одягайся!

Яна вискочила з ванної з палкими щоками й шаленим пульсом. За пів години Северин уже сидів у своїй кімнаті для гостей. Виглядав він специфічно. Маг був одягнений в її махровий халат ніжно-салатового кольору, який ледь прикривав його коліна й тріщав у плечах. Це було настільки смішно й водночас затишно, що Яна просто не витримала. Вона зайшла, нібито щоб принести йому ковдру, але це був лише привід.

— Ну що, затишно тобі? Зігрівся? — усміхнулася вона, кладучи ковдру поруч.

Северин відкинувся на спинку крісла, і його очі знову спалахнули.
— Знаєш, Яно... Твій халат непоганий, але мені було б значно тепліше, якби ти залишилася поруч.