Глава 15

Денис і Матвій хоч і були молодими, але дурними їх точно ніхто б не назвав. Вони зняли свої куртки й почали підозріло розглядати цього раптового «колегу по логістиці». Вони чітко зрозуміли: цей чоловік знаходиться біля їхньої матері не просто так. Занадто багато хижої напруги було в його поставі, і занадто палко його очі реагували на кожне ворушіння Яниного рудого волосся.

Спочатку, коли всі сіли за стіл, пішли звичайні розпитування про роботу та контракти. Северин тримав марку — сидів прямо, мов на королівському прийомі, і відповідав вкрай шляхетно, з тією легкою іронією, яка змушувала хлопців почуватися хлопчиками на килимі у генерала.

Але щойно хлопці дорвалися до запеченої качки та вепрятини, під дією смачної їжі їхні язики розв'язалися, і звичні розмови переросли в підліткові скарги на життя.

— Ой, мамо, ти не уявляєш, як зараз усе дорого, — жуючи соковите м'ясо, поскаржився Денис. — Коштів вічно не вистачає. Хотіли з пацанами нормальний одяг купити, бренд якийсь, а ціни такі, що можна в космос полетіти.

— Та що там одяг! — підхопив Матвій, відламуючи шматок пирога. — Квартира, яку ми в місті винаймаємо, — це просто крихітна коробка від телевізора. Тісно, темно, хочеться ж чогось кращого! Та й погуляти з дівчатами нормально хочеться, а в кишенях вітер виє.

Северин слухав ці скарги мовчки. Він не промовив жодного слова, але його очі зафіксували кожну деталь. Особливо уважно він дивився на Яну.

Він бачив, як на її обличчі проступила звична турбота та тривога. Мозок Яни Володимирівни вже ввімкнув режим хаотичного прорахунку: де урізати бюджет, які премії вибити на роботі, де взяти додаткові кошти, щоб допомогти своїм улюбленим бовдурам. Вона  звично збиралася звалити на свої плечі фінансові проблеми дорослих синів.

Северину взагалі не хотілося втручатися в ці дрібні людські розбірки — йому було байдуже до проблем сучасних студентів. Але коли він побачив цей втомлений погляд Яни, всередині нього щось боляче ворухнулося. Йому раптом стало її шкода. Його горда, вогняна відьма не повинна була думати про такі речі, як гроші на шматки тканини для здорових хлопців.

— Жінка має надихати на гарне життя, а не влаштовувати його чоловікам, — раптом загадково промовив Северин, повільно опускаючи свій келих на скатертину.

Вся кімната в одну мить замовкла. Тріск свічок здався занадто гучним. Хлопці застигли з виделками в руках. Яна здивовано вилупилася на свого привида.

— Е-е-е... Що ви маєте на увазі? — з явним викликом у голосі спитав старший, Денис, випрямляючись у кріслі. Його зачепило за живе.

Северин лише хижо всміхнувся.
— Сьогодні ж вечір зустрічі та знайомства, панове, а не філософських роздумів, — лагідно, але із залізом у голосі промовив він. — Даваймо просто насолоджуватися цим приємним застіллям. А про життя, фінанси та чоловічі обов'язки краще поговоримо завтра. На полюванні... або...

— Риболовля! — панічно перебила його Яна, у якої перед очима миттєво постала страшна картина, як Северин із синіми блискавками влаштовує полювання на сусідських качок чи курей пані Ольги. — Краще на риболовлю! Чисто чоловічий відпочинок на річці за городами!

— О, риболовля?! — хлопці моментально перемкнулися, їхні очі радісно спалахнули. — Давно ми так не відпочивали! Батько вічно зайнятий був своїми справами, а мама у нас... ну, вона не великий любитель активного відпочинку на природі. Северине Яремовичу, а ви шарите в риболовлі?

— О... ви навіть не уявляєте, наскільки глибоко я вмію взаємодіяти з водними ресурсами, — зухвало пообіцяв чаклун, кинувши на Яну такий пристрасний погляд, що в неї під блузкою знову все загорілося.

Вони поспілкувалися ще годину. Хлопці всіма силами намагалися вивідати, хто ж насправді цей загадковий Северин їхній матері, але чаклун маневрував у розмові настільки тонко, витончено й шляхетно, що Яна в якийсь момент спіймала себе на дикій думці - вона починає поважати свого агресивного квартиранта. Він захищав її особисті кордони краще за будь-якого адвоката.

Близько опівночі, коли сини, наївшись досхочу, нарешті пішли в кімнату на другому поверсі й заснули без задніх ніг, Яна тихо спустилася вниз. Вона несла в руках велику подушку — вирішила зробити добрий жест для свого тимчасового співмешканця.

Вона без стуку заглянула до Северина в кімнату і... застигла на порозі, ледь не впустивши подушку від сміху.

Грізний верховний маг Северин Загоровський сидів на краєчку дивана. А сам він із виразом люті на обличчі втупився у відкритий ноутбук Яни. Його пальці з шаленою швидкістю клацали по клавіатурі, а на екрані миготіли статті «Як правильно насаджувати хробака на гачок», «Особливості ловлі карася в листопаді» та «Що таке фідерні снасті».

— Що ти там шукаєш, магічний консультанте? — пирхнула Яна, проходячи всередину.

Северин різко закрив кришку ноутбука, наче його спіймали на гарячому, і роздратовано зітхнув.
— Все про цю кляту риболовлю! Якісь хробаки, прикорми, воскові кульки... Жінко, чи ти справді думаєш, що я, шляхтич Загоровський, колись у своєму житті ловив ту кляту рибу на ниточку з паличкою?! У мене для цього було триста кріпаків із сітками!

Яна затиснула рот рукою, але стримати сміх було неможливо. Вона буквально впала обличчям у принесену подушку, щоб її гучний регіт не розбудив синів нагорі. Її волосся вогняними хвилями розсипалося по подушці.

— Ой, не можу... Верховний маг гуглить карасів! — крізь сміх видавила вона, підводячи на нього очі.

Северин ображено насупився. Він нахилився до неї, перехоплюючи край подушки.

— Тобі смішно, відьмо? — гаряче прошепотів він, опиняючись занадто близько. Його погляд знову прикувало до її губ. — Мені простіше одним помахом руки підняти всю цю кляту річку в повітря, і нехай твої хлопці просто ходять по сухому і назбирають руками, скільки їм потрібно цих нещасних рибин! Але ж ти заборонила мені магію!

— Якщо ти піднімеш річку, пані Ольга викличе екзорциста і МНС, — Яна нарешті відірвалася від подушки, важко дихаючи від сміху та раптової близькості його міцного тіла. Вона дивилася в його темні очі й відчувала, як гордість обох знову починає плавитися від шаленого бажання. — Лови без магії, шляхтичу. Йди вчи матчастину.