Розділ 19

На площу Тарас повертався у супроводі Нурбека та кількох інших хлопців. Він вже прийшов до тями, і розумів, що накоїв дурниць. І у той же час був переконаний, що зробив правильно, зупинивши постріли по невинних протестувальниках.

І ще він дивувався, що у щойно захопленій будівлі старої резиденції президента нікого з учасників штурму не залишилося. Окрім тіл загиблих там хлопців. Але потім зрозумів у чому справа – ніякого центру чи штабу у протестувальників просто не було. Не було кому приймати рішення, що робити в тій чи іншій ситуації. План дій для них склали, і вони досить дисципліновано його виконували. Але плани мають властивість закінчуватися. І що робити далі, вони не знали.

На протилежному боці площі невеликі групи протестувальників вламувалися в редакції редакцій телеканалів, які там були розміщені. А біля головного входу до будівлі акімату виступав Армен. Говорив він без мегафону, говорив казахською. І виступ у нього явно не був успішним - з натовпу постійно долинали заперечення і навіть образи. Хтось спробував дотягнутися до Армена і відтягнути його. І таким чином перешкодити йому говорити далі. Але сам Армен, і міцні хлопці, що стояли поруч, досить емоційно цим спробам завадили. Виникла невелика бійка.

Втім, ставлення до Армена таки було різним. Багато хто з присутніх його підтримували. А він закликав їх усіх кудись іти за ним. І за ним справді пішла значна частина людей, які перебували на площі.

Тараса Армен помітив, коли вже йшов.

– А, українець. Їдь у готель, прошу. Ми з тобою там ще побачимось. Тимур тебе відвезе, – кивнувши на високого та кремезного казаха.

Тарас потиск руку Нурбеку і пішов слідом за Тимуром, що йшов через натовп, ніби криголам, прокладаючи шлях окриками та поштовхами. Машина Тимура була запаркована на проспекті Назарбаєва, нижче площі. За 100 метрів вулицю перекривала барикада, Тимур об'їхав її тротуаром, розганяючи з нього пішоходів сигналами свого автомобіля. Одразу за барикадою Тарас побачив людей, які грабували магазин Mon Amie – із зламаних дверей виносили коробки дорогої парфумерії.

– І так зараз по всій Алма-Аті, – сказав Тимур. - Ми зараз намагаємося зупинити цей беспредел.

Тарас бачив, що всі магазини, кафе та інше заклади і на проспекті Назарбаєва, і на проспекті Абая були закриті. Але частина вітрин, на яких не було ролетів, були розбиті.

«Що коїться у цьому місті? Кримінал намагається захистити магазини від пограбування»?

– Приїхали, українець, – сказав Тимур, вирулюючи на стоянку біля готелю «Казахстан».

- Дякую! А хто такий Армен?

– Новий лідер казахського народу, – відповів Тимур. – Він встановить у Казахстані мир і порядок.

Коли Тарас проходив через хол готелю, його покликала черговий адміністратор:

- Вибачте. Адміністрація готелю просить гостей сьогодні без потреби не виходити із номерів. І не відчиняти двері, якщо стукатимуть незнайомі.

Тарас подякував і підвівся у свій номер.

Він хотів зателефонувати до Ірени, але телефон мовчав. У готелі було відключено Wi-Fi, телевізор на всіх каналах повідомляв про відсутність телесигналу. Тарас дістав із мікробара пляшечку коньяку і випив вміст одним ковтком. «Яка погань» - оцінив якість напою. І, не роздягаючись, ліг на ліжко.